Європа

Каталонія: сепаратисти та їхні мотиви

У загальному страйку та демонстраціях у Барселоні взяло участь близько 700 тисяч людей. Тепер сепаратисти знову гуртуються, сподіваючись на проголошення незалежності. З Барселони повідомляє Маріель Мюллер.

Сепаратисти в Барселоні

Акція на підтримку незалежності Каталонії, Барселона, 3 жовтня 2017

У Барселоні панує настрій, що нагадує похмілля. Це почуття посилює й шум дощу. Розташований перед університетом у Барселоні майдан був головним місцем збору учасників акцій протесту. Із прапорами, гучномовцями та транспарантами тут зібралися переважно молоді люди в віці 20-25 років, котрі гучно висловлювали своє невдоволення. "Ви можете побити нас, але змусити нас замовкнути - не вийде!", - напис на одному з плакатів.

Почуття гніву й люті

Каталонський сепаратизм

Студентка Ірене

Студентка, яка представилась як Ірене, ввесь день у вівторок, 3 жовтня, провела на вулицях. "Наше серце горить від гніву. Я й досі розлючена", - каже вона. Тепер вона сидить у дворі філософського факультету Барселонського університету, де навчається антропології. Чому вона ще й сьогодні відчуває лють? "Тому що завжди наголошувалося, що ми маємо бути мирними, але ж вони не були мирними, чому ж тоді нам слід це робити?", - запитує вона. Під цим "вони" студентка має на увазі національну поліції та нацгвардію, котрі в день проведення референдуму 1 жовтня спровокували сутички з виборцями. "Виходить, що ми - ідіоти, котрих спочатку б'ють, а потім ми мусимо підставити ще й другу щоку?", - обурюється дівчина.

26-річна студенка, котра не бажає називати свого справжнього прізвища, належить до табору переконаних "індепендістів", тобто тих, хто виступає за незалежність Каталонії від Іспанії. "Я виросла з цими поглядами, моя родина з роду в рід хоче незалежності", - пояснює вона. І це не тому, що каталонцям не до душі ділитися своїми статками з рештою Іспанії, в чому нас часто звинувачують, "а тому, що іспанський уряд недостатньо поважає нашу культуру", - запевняє вона. Ірене вбачає певну загрозу для своєї мови та культури. Ще дві студентки погоджуються з нею: "Хоч тепер можна без проблем вивчати в школі обидві мови - іспанську та каталонську - але ми боїмося, що скоро цього не буде", - стверджують вони.

Право на власну мову

"Абсолютно нераціонально", - так це прокоментував Жулі Салом, котрий вивчає філософію в цьому ж університеті. "Аргументи щодо утисків мови можна було б зрозуміти, якби ми жили за диктатури, але зараз? А хто ж тоді підтримує існування цієї мови? Це ті, хто цією мовою розмовляють, тобто каталонський народ. І це ми не дозволимо, щоб ця мова померла. Просто неможливо", - каже він. Жулі теж говорить збуджено, він теж розлючений, але з інших причин. Каталонцям, на його думку, змалку втокмачують у голову всілякі доктрини. Їхня суть: "Ти маєш цінувати свою мову, свої традиції, свою територію та захищати їх, так ніби їм щось загрожує", - наголошує студент. Сам він походить з Балеарських островів та вже кілька років мешкає у Барселоні. Жулі не проти референдуму, але хотів би, щоб він відбувся легально.

Сепаратизм у Барселоні

Студент Хуліо

24-річний студент також критикує, що прибічники незалежності під час своєї інформаційної кампанії замовчували чимало проблем, які можуть виникнути у разі проголошення самостійності. На його погляд, складні питання, насамперед щодо економіки та ролі в ЄС взагалі не бралися до уваги. "Натомість вони загальниками закликали до сердець каталонців. Але в такій важливій справі має вирішувати розум, а не серце!", - наголошує Жулі. Тим часом, що саме означає процес відокремлення від Іспанії, люди взагалі не знають, каже він. "Вони, мов сліпі кинулися в битву, можливий результат якої вони просто не уявляють собі", - веде Жулі далі.

Його каталонський друг Марко Біахолос теж поділяє цю думку: "Та концепція незалежності, котру підносить каталонський уряд, настільки розмита, що кожен розуміє під нею дещо інше". 26-річний Біахолос просто зіпсував свій бюлетень. На його думку, якби він проголосував "ні", тоді це лише посилило б позиції іспанського уряду, а цього він теж не хоче. "Вони не обіцяли нам жодних соціальних, культурних чи економічних змін. Говориться тільки про "незалежність" як таку, а люди сприйняли це так, ніби вона - панацея від усіх бід та негараздів", - додає каталонець.

Економіка та гроші

Сепаратизм у Каталонії

Пенсіонер Франчіско

Пенсіонер Франсіско Тріхуерос проголосував саме за цю "панацею". Він кілька діб поспіль провів у школі, котру перетворили у виборчу дільницю, щоб гарантувати те, аби поліція не закрила її передчасно. "До нас вони не наважилися вдертися", - каже він не без гордості.

Пенсіонер часто закидає іспанському уряду, що той фінансово просто визискує каталонців. "Ми занадто багато сплачуємо, а тоді надходження від податків йдуть у Мадрид, замість того, щоб повертатися до нас", - нарікає пенсіонер. Це - вже відомий аргумент. Критики закидають каталонцям, що ті не бажають ділитися своїм добробутом з біднішими регіонами Іспанії.

Водночас мало-хто знає те, що й самих калонців теж розділяє прірва щодо матеріального добробуту та економічних можливостей. Саме на ці відмінності в заробітках та ставленні щодо подальшої долі Каталонії вказали й результати проведеного на замовлення каталонського уряду опитування громадської думки дослідниками CEO. Згідно з результатами цих досліджень, 32 відсотки каталонців, чий середньомісячний дохід на родину становить менше 900 євро, виступають за проголошення незалежності. Водночас 54 відсотки опитаних каталонців, котрі заробляють понад 4000 євро в місяць, є прихильниками відділення.

"El Sentimiento Catalan”, тобто відчуття каталонця, принаймні для Франсіско так само важливе, як і економіка Каталонії. І тут знову йдеться про почуття. "Якби вони не обмежили 2010 року наш статут автономії, тоді б сепаратистський рух не був таким сильним", - впевнений пенсіонер. На його думку, це -  "marcha forcada", тобто вимушений хід: "Кожна несправедливість, яку протягом останніх років на нас звалював іспанський уряд, зробила нас сильнішими. І не тільки сильні репресії за останні дні, але й вся брехня за останні роки", - каже він. Пенсіонер також побоюється, що тепер напруження тільки посилюватиметься. Франсіско, хоч і прагне незалежності, але чи її справді проголосить каталонський лідер Карлес Пучдемонт, на це він відповісти не може. "У людей нерви напружені по саме нікуди. Ніхто більше не розмовляє один з одним", - констатує він.

Щодо цього студентка антропології Ірене теж має свою думку: "Для діалогу був час, але раніше. Зараз - вже занадто пізно".

 

Дивитись відео 01:56

Чому ЄС не буде посередничати у каталонській кризі (05.10.2017)

DW.COM

Аудіо й відео до теми

Актуально

Albanian Shqip

Amharic አማርኛ

Arabic العربية

Bengali বাংলা

Bosnian B/H/S

Bulgarian Български

Chinese (Simplified) 简

Chinese (Traditional) 繁

Croatian Hrvatski

Dari دری

English English

French Français

German Deutsch

Greek Ελληνικά

Hausa Hausa

Hindi हिन्दी

Indonesian Bahasa Indonesia

Kiswahili Kiswahili

Macedonian Македонски

Pashto پښتو

Persian فارسی

Polish Polski

Portuguese Português para África

Portuguese Português do Brasil

Romanian Română

Russian Русский

Serbian Српски/Srpski

Spanish Español

Turkish Türkçe

Ukrainian Українська

Urdu اردو