Киргизії потрібні нові чесні вибори

Однією з центральних міжнародних тем у німецькій пресі залишаються події в Киргизії, де минулого тижня відбулася зміна влади. Після кількох днів протестів проти результатів парламентських виборів опозиція в цій середньоазіатській республіці змусила президента Аскара Акаєва шукати політичного притулку в Росії. Газети продовжують порівнювати події в Киргизії з Грузією та Україною. НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ питає:

Чи починається останній етап російської деколонізації? Така інтерпретація змін у Киргизії дуже популярна на Заході. Але спроба провести паралелі з подіями в Грузії та Україні, де виступи демонстрантів призвели до зміни урядів, не переконує. Зрештою розбіжностей більше. На відміну від Тбілісі й Києва президент Акаєв не був усунутий від влади широким народним рухом. Його вигнали з країни колишні союзники, лідери кланів, що змагаються один з одним. Спільні риси трьох революцій обмежуються поразкою Росії. У колишніх російських колоніях уряд Путіна досі робив ставку на одіозні фігури, передусім на колишніх функціонерів Компартії СРСР, - пояснює НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

Про російський вплив пише також газета ВЕЛЬТ:

Володимир Путін уважно стежитиме за подіями на південній околиці колишнього Радянського Союзу. Росія, що досі має в Киргизії свої війська, буде змушена випустити з-під свого впливу нову демократичну Киргизію, але ще одне джерело нестабільності в Середній Азії Москва навряд чи терпітиме, - прогнозує ВЕЛЬТ.

ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ пише про вчорашніх опозиціонерів, а нині – нових лідерів Киргизії:

Поки що опозиції бракує фарби й обличчя. Численні киргизькі опозиціонери ще повинні довести, що вони здатні об”єднатися самі й об”єднати свою країну. Киргизія лише тоді зможе протидіяти тривалій нестабільності, якщо новим можновладцям вдасться швидко закласти правильний фундамент. У даному випадку – провести вільні й чесні вибори. Але після цього проблем тільки побільшає. Киргизи сподіваються, що демократія покладе край їхньому зубожінню. Але досягти добробуту важче, ніж провести чесні вибори, - наголошує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

У німецькій пресі триває жвава дискусія про події навколо американки Террі Шайво, яка вже 15 років перебуває в стані коми. На вимогу чоловіка лікарі припинили штучно підтримувати її життя і, очевидно, через кілька днів хвора жінка помре. Численні спроби батьків опротестувати рішення чоловіка в суді зазнали поразки. ФУЛЬДАЕР ЦАЙТУНҐ зауважує:

Хвороба, від якої потерпає Шайво, ще недостатньо досліджена. Медицині відомі випадки, коли пацієнти, які тривалий час були в стані коми, прокидалися. Пояснити це явище досі не міг ніхто. Саме ця обставина дає підстави батькам Шайво сподіватися на маловірогідне одужання. Їх можна зрозуміти. Не можна зрозуміти чоловіка, який роками так зворушливо піклувався про свою жінку, а тепер втратив надію. Він каже, що треба дозволити цій безпомічній жінці померти від голоду. Він називає це ”померти по-людськи”. Але чи має право одна людина так просто вирішувати про життя іншої? – запитує ФУЛЬДАЕР ЦАЙТУНҐ.

РЕЙН-НЕКАР-ЦАЙТУНҐ не сумнівається:

Абсурдом можна назвати принаймні той факт, що людину в стані коми змушують помирати від голоду й спраги, тому що так вирішив суд. Або тому що її чоловік впав у відчай, - обурюється РЕЙН-НЕКАР-ЦАЙТУНҐ.

Католики й протестанти святкують у ці дні Великдень. У зв”язку з цим німецькі газети багато пишуть про постать Папи Римського Івана Павла ІІ, який потерпає від кількох хвороб і вперше за часи свого понтифікату не брав безпосередньої участі в святкуванні найбільшого християнського свята. У БАДІШЕ НОЙЕСТЕ НАХРІХТЕН читаємо:

На початку свого понтифікату Іван Павло ІІ провокував Захід своїми моральними принципами, а Схід – своїми політичними діями. У ці дні Папа залишився вірним цій традиції. Він змушує світову громадськість дивитися на старого хворого чоловіка, який уособлює страждання й розпад. Це аж ніяк не пасує до цього часу. Але відвернутися – означає тікати від реального життя, - зауважує БАДІШЕ НОЙЕСТЕ НАХРІХТЕН.

НОРДБАЙЕРІШЕР КУРІР коментує:

Сьогодні цей Папа з його важкою хворобою потрібен католицькій церкві як ніколи. Його незламна воля виконувати свою місію до кінця – яскравий приклад не тільки для мільярда католиків у світі. Він дає надію хворим, які впадають у розпач... Він протиставляє себе суспільствам, у яких модно бути тільки молодим і сильним. Він втішає тих, хто втратив надію, бо він і в тяжкі часи зберігає її. Цей Папа – символічна фігура для нас усіх, - пише НОРДБАЙЕРІШЕР КУРІР.