1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Китайські погрози Тайваню не можна ігнорувати

15 березня 2005 р.
https://p.dw.com/p/ALz5

Одна з центральних міжнародних тем, які обговорюють німецькі газети, - загострення конфлікту між Китаєм і Тайванем. На початку тижня у КНР було ухвалено закон проти розколу країни, який дозволяє застосування сили, якщо мирні спроби об”єднати острівну провінцію з материковим Китаєм зазнають поразки. Газета ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ пише:

Воєнні погрози Пекіна Тайваню досягли критичного масштабу. Морська блокада, ракетні удари чи інтервенція – як ще можна собі уявити ”немирні методи” проти непокірної провінції? Як би не оцінювали загострення тону погроз, міжнародна спільнота не може їх ігнорувати. Зважаючи на це, було б неправильним сигналом домагатися скасування ембарго на поставки в Китай воєнної техніки, як це роблять Європейський союз і німецький канцлер. Якщо Пекін думатиме, що в цьому питанні можна зіграти на протиріччях між США та їхніми європейськими партнерами в НАТО, наслідки можуть бути фатальними, - попереджає ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Тему продовжує газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ:

Неповага до елементарних прав людини й зростання прірви між бідними й багатими не додають Китаю привабливості в очах прозахідних тайванців. Приклад британської колонії Гонконга, який став частиною Китаю за принципом ”одна країна – дві системи”, швидше відлякує від цього шляху. Адже красива назва насправді означає, що всім керує Пекін. Але прагматики у китайському державному та партійному керівництві розуміють, що Тайвань – інша справа. Закон проти розколу країни був суворим попередженням для Тайбея. Втім письмова погроза не повинна автоматично вести до фактичного нападу, - припускає МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ.

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ звертається до проблеми прав людини в США. Видання аналізує ситуацію на американській військовій базі Гуантанамо на Кубі, де утримуються захоплені в Афганістані бійці руху ”Талібан” і терористичної мережі ”Аль-Каїда”:

Можливо, Гуантанамо можна було б назвати винятком в американській історії, якби це справді був поодинокий випадок. Але це не так. Гуантанамо – це система. Гуантанамо – це символ рішучості цього американського уряду ухилятися від правових зобов”язань. Саме в такому контексті слід сприймати факти, коли за наказом Вашингтона у різних країнах світу заради допиту викрадають людей, яких потім перевозять з однієї держави до іншої; коли засудженим до страти іноземцям в американських тюрмах відмовляють у наданні консульської допомоги; коли США відмовляються від співпраці з Міжнародним судовою палатою; а також коли в уряді розробляють меморандуми, що ставлять під сумнів заборону тортур. У боротьбі за демократію й права людини Америка завоювала велику пошану в світі. Уряд Буша робить усе, щоб її позбутися... Він зробив національну безпеку ”золотим телям”, у жертву якому принесено два спражні американські скарби – право й мораль, - підсумовує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

На завершення – цитата з газети ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ. З наближенням 60-ї річниці перемоги над фашистською Німеччиною в Росії посилилися ностальгічні настрої, пише автор статті Міхаель Людвіґ. Але, на його думку, спроби зіграти на ностальгії за СРСР й наблизити до Москви колишні радянські республіки наштовхуються на скептичне ставлення в сусідніх країнах, у тому числі – в Україні:

Президент Путін наголошує, що Росія не ставить під сумнів суверенітет і територіальну цілісність країн СНД. Але поки що такі заяви не зробили Росію дуже привабливим партнером для сусідніх держав. Їх відштовхує внутрішньополітичний курс Путіна й економічний занепад країни. Приклад України та Грузії показав, що з-під сфери впливу Росії можна вийти, не ризикуючи при цьому почути гуркіт танків. Навіть дешевих російських енергоносіїв не достатньо, щоб обмежити центристські настрої в колишніх братерських республіках. Тим більше, що нібито демократична Росія ніяк не наважиться на партнерські відносини з демократами в цих країнах, -

зауважує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ й продовжує:

Сила притяжіння західного стилю життя, західного добробуту й західної демократії стає дедалі більшою. Навіть спільної перемоги над гітлерівською Німеччиною, очевидно, не вистачає, щоб посилити волю до спільного майбутнього. Адже історія цієї перемоги – це не тільки збереження фізичного життя мільйонів людей й визволення концтаборів. Народам у радянських республіках і тих країнах, що утворили соціалістичний блок, ця перемога не принесла свободи. А цілим групам депортованих вона принесла смерть. Це – темна сторінка історії комунізму. Але про такі речі в Росії сьогодні ніхто не говорить, - пише газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко