20 років СМС
3 грудня 2012 р.
За двадцятирічну історію СМС розвинулася специфічна для цих повідомлень мова, для якої властиві часто вживані скорочення. У Німеччині виник справжній культ таких висловів, які передаються, як правило, лише першими літерами кожного слова. Їм присвячені цілі інтернет-сайти, на яких можна знайти пояснення сотень подібних скорочень. Причиною такої схильності до абревіатур стало те, що стандартне СМС-повідомлення вміщує не більше 160 знаків.
На перший погляд здається, що винахідник "есемесок" чогось не догледів. Проте такий обсяг було запроваджено свідомо. Прикладом для концепції СМС-повідомлень, створеної у середині 1980-х років, були листівки і повідомлення телетайпу. Їхній обсяг зазвичай не перевищував 160 знаків. Так свого часу було встановлено максимальну довжину "есемески".
Перше у світі СМС
Коли 20 років тому, 3 грудня 1992 року, відправили перше в світі СМС, на це ніхто не звернув увагу. Та й як? Адже D-Netz, цифрова мережа, за допомогою якої відбувається передача СМС-повідомлень, з'явилася у Німеччині лише за півроку до цього. А перші мобільні телефони хоча й коштували чимало (у перерахунку на сьогоднішню європейську валюту - біля 1500 євро), не могли ані надсилати, ані отримувати коротких текстових повідомлень.
Тож перше СМС було відправлене не з телефону, а за допомогою комп'ютера. Текст вдалося переслати: технічні працівники британської компанії Vodafone, які першими випробовували цю послугу, побажали собі "Щасливого Різдва".
Мільярдні прибутки
На початку ніхто не підозрював і того, що СМС стане для операторів мобільного зв'язку справжньою золотою жилою. Лише з часом підприємцям спало на думку, що за передачу повідомлень можна брати гроші, говорить Рафаела Мьоль з інтернет-видання teltarif.de, присвяченого телекомунікаціям. "На початку надсилати СМС можна було навіть безкоштовно", - пригадує вона.
Проте з початком бурхливого розвитку мобільного зв'язку в середині 1990-х це швидко змінилося. Та й кількість надісланих СМС надзвичайно зросла. Вже у 1996 році в Німеччині було надіслано близько 100 мільйонів СМС, тоді як у 2011 році, за оцінками Федерального агентства з мереж, - 46 мільярдів. Тож беручи до уваги ціну до 10 центів за одне повідомлення можна з певністю сказати, що оператори мобільного зв'язку довго заробляли на СМС дуже великі гроші.
Конкуренція приходить з інтернету
Ці часи, однак, поступово минають. З поширенням смартфонів розповсюджуються й нові можливості для обміну повідомленнями. Оператори мобільного зв'язку вже починають це відчувати, говорить Урс Маннсманн, редактор комп'ютерного журналу c't: "Пік популярності СМС-повідомлень минув, інтернет-послуги їх витісняють", - вважає він.
Прикладом згаданих інтернет-послуг може служити WhatsApp. Ця програма, за яку власникам iPhone, наприклад, треба лише один раз заплатити 89 центів, безкоштовно передає повідомлення через інтернет. Довжина текстових повідомлень необмежена, до того ж можна відправляти фото та відео. Недолік - цю програму на своєму телефону мають встановити як той, хто відправляє, так і той, хто отримує повідомлення. Для традиційних мобільних телефонів, які не можуть передавати дані за допомогою інтернету, програма WhatsApp непридатна. Проте ця обставина не зупиняє успішного поширення цієї програми, за допомогою якої щодня відправляється вже понад десяти мільярдів повідомлень.
Боротьба за споживача
WhatsApp витісняє не лише СМС, а й ММС-повідомлення (Multimedia Message). У Німеччині вони з'явилися близько десяти років тому. За допомогою ММС можна надсилати довші повідомлення, зображення або короткі відео. Ця послуга доволі дорога - за кожне мультимедійне повідомлення мобільні оператори й досі правлять близько 40 центів.
Намагаючись конкурувати з інтернет-послугами і програмами на кшталт WhatsApp або Facebook, провайдери мобільного зв'язку запроваджують нову систему - Joyn. Вона уможливлює як передачу повідомлень, зображень та відео, так і відеотелефонію. Рафаела Мьоль, однак, сумнівається в успіху цієї ідеї. Аби успішно конкурувати з інтернетом, Joyn мала би запропонувати вагомі переваги. "На даний момент я цього не бачу", - підсумовує Мьоль.