Коли хлопці відстають від дівчат

Уже понад 50 років нафтовий концерн „Шелл” фінансує дослідження розвитку німецької молоді. Не так давно автори представили чергове, 15-те дослідження, участь у якому взяли 2,5 тисячі юнаків і дівчат віком від 12 до 25 років. Всі вони відповіли загалом на 100 запитань.

Проаналізувавши відповіді, соціологи дійшли висновку, що в Німеччині підростає майже „ідеальне покоління”: працьовите й цілеспрямоване. Це загальна картина. Якщо ж поглянути на неї детальніше, в очі кидається різницям між статями. Німецькі дівчата виростають відкритими до нового, мотивованими й гнучкими – якості, без яких важко вижити в сучасному світі. Натомість хлопці більше консерватори. У 18 років лише деякі з них починають самостійне життя, більшість продовжує жити з батьками.

Усе починається з дитсадочка

Ці та інші дані дослідження вказують на різні життєві перспективи статей у Німеччині: дівчата загалом дуже гнучкі, в тому числі у важливому питанні сімейного планування: більшість з них готуються поєднувати роботу і родину. Натомість молоді чоловіки дотримуються традиційних поглядів: батько заробляє на хліб, мати сидить удома з дітьми.

Вчений Клаус Гуррельманн, який керував проведенням дослідження, вбачає в таких результатах не генетичні, а суспільні причини:

„Усе залежить від суспільства та освітніх закладів: які імпульси отримує молодий чоловік чи молода жінка для власної кар’єри, як створюється мотивація, як молода людина реагує на розчарування, які цілі вона має в житті. Звичайно, все це також залежить від сприйняття статевих ролей, тобто чого я хочу в житті як чоловік або жінка. Так утворюється статева рольова концепція: які пріоритети мають кар’єра і сім’я.”

Який батько, такий і син

Результати нового дослідження, продовжує Гуррельманн, демонструють, що розпочата в Німеччині ще в 1960-ті роки підтримка дівчат і жінок дала хороші результати. Натомість про чоловіків, так би мовити, „забули”. Той факт, що юнаки теж потребують особливого підходу, не було враховано.

Дослідження показує, що сучасним молодим німцям бракує витривалості, сили волі й вміння, так би мовити, „тримати удар”. Гуррельманн називає можливою причиною здебільшого пасивну роль чоловіків у вихованні дитини: починаючи від дитсадочка, а потім у школі переважна більшість вихователів і вчителів жіночої статі. Крім того у родині батьки теж мало цікавляться дітьми, або їх взагалі немає – дітей виховують мами та бабусі. У німецьких дитячих садках лише два відсотки чоловіків. Тому експерт пропонує запровадити квоту:

„Важливо, щоб були представлені обидві статі. Щоб діти чоловічої й жіночої статі мали з кого брати приклад. Коли в освітніх закладах працює лише жіночий персонал, то молодим чоловікам бракує прикладів, як поводитися з суспільним тиском, як поводитися з фізичною силою, що робити з природною агресивністю, якою чоловіки відрізняються від жінок, як вирішувати конфлікти”.

Не конкуренція статей, а педагогічний підхід

Гуррельманн не вважає, що його вимога суперечить досі наявній дискримінації жінок у багатьох професіях. Експерт каже, що суспільство повинно реагувати на те, жінки розвиваються швидше, а чоловіки – повільніше. Наслідки пасивності можуть бути невтішні, каже Гуррельманн: сучасні жінки не зможуть знайти собі пару!

Експерт переконаний, що численні жіночі організації у ФРН не чинитимуть спротиву його ідеї запровадження квот для чоловіків:

„Було б неправильно припускати, що підтримка жінок і чоловіків призведе до конкуренції. Навпаки. Ідеться про педагогічний підхід, спрямований на розвиток статевої специфіки в навчанні, поведінці й мисленні. Все це необхідно, щоб діти успішно й правильно розвивалися. Якщо хтось встромлятиму палки в колеса, той не зрозумів педагогічного сенсу”.