1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Коли ЮНЕП стане організацією?

Сабіне Кінкарц29 травня 2005 р.

Програма Організації Об”єднаних Націй з питань довкілля (ЮНЕП) існує вже понад 30 років. Раніше її ніхто не сприймав усерйоз, але зараз ЮНЕП вважається “екологічною совістю” світової спільноти. Незабаром програма сподівається отримати від ООН підвищений статус.

https://p.dw.com/p/APDs
Клаус Тепфер, голова ЮНЕП
Клаус Тепфер, голова ЮНЕПФото: AP

Загалом діяльність ЮНЕП вважається успішною, але екологічна програма ООН потерпає від одного структурного недоліку. Через низький статус вона не має такого впливу як, наприклад, Всесвітня продовольча організація або Всесвітня організація охорони здоров”я. Це має змінитися, наголошує федеральний міністр охорони довкілля Юрґен Тріттін:

”Настав час, щоб у Найробі працювала організація ООН з питань довкілля”.

У Найробі, столиці Кенії, розташована штаб-квартира ЮНЕП. Там на програму працюють близько 800 співробітників, а є ще регіональні бюро в Європі, Азії та Америці. Очолює ЮНЕП німець Клаус Тепфер. Міністр Тріттін обурюється тим, що інституція, яка бореться за виживання на планеті, задовольняється в ООН таким низьким статусом. Коли міністр говорить про те, що настав час, він має на увазі й глобалізацію світової економіки. Її актори, продовжує він, спираються на три стовпи: Світову організацію торгівлі, Світовий банк та Міжнародний валютний фонд. Натомість Програма з питань охорони довкілля такої підтримки не має. Тріттін називає такий стан речей поєдинком Давида з Ґоліафом. Схожа думка і в лауреата Нобелівської премії миру з Кенії Ванґарі Матай:

”У розвинутих країнах, як наприклад тут у Німеччині, часто кажуть, що захист довкілля – це розкіш, а зараз потрібні робочі місця й економічне зростання. Але я вважаю, що захист довкілля це зовсім не розкіш, навіть у великих промислових країнах”.

Те ж саме, переконана Матай, стосується також і країн, що розвиваються. У таких країнах тривалий час скептично ставилися до захисту довкілля, побоюючись, що це може загальмувати економічний розвиток. Між тим зараз і в цих країнах усвідомили, що захист клімату, довкілля й боротьба з бідністю не суперечать одне одному.

”Коли живеш у країні, що розвивається, людям постійно треба казати, що захист довкілля – це не розкіш. Коли люди бідні, коли вони залежать від природних ресурсів, коли вони залежать від землі, бо потрібні харчі, коли люди залежать від дощової води, то довкілля – це не розкіш, а частина життя, яку обов”язково потрібно захищати.”

У боротьбі проти знищення природи в масштабах світу ЮНЕП могла б відігравати більшу роль, але для цього їй потрібен інший статус. Серед прихильників такого кроку і генеральний секретар ООН Кофі Аннан. Генсека підтримують африканські країни, але також Китай, Канада, Мексика й чимало європейських держав. Ініціатором свого часу виступила Франція, про що нагадує міністр довкілля Серж Лепельтє:

”Сьогодні ми знаємо, що практично всі європейські країни підтримують французьку пропозицію. Наступний крок тепер – переговори з Радою Безпеки ООН. Можливий позитивний варіант, але немає гарантій, що все станеться саме так. Звичайно, реформа ООН – це тема, яка дуже цікавить всі країни, але зміна статусу ЮНЕП можлива тільки разом з реформою всієї Організації Об”єднаних Націй.”

І все ж таки міністр охорони довкілля Тріттін не втрачає оптимізму:

”Мій міжнародний досвід у питаннях довкілля вказує, що прогрес буває тоді, коли Європа діє разом. Тоді все нормально. Ми не очікуємо, що вже у вересні буде засновано організацію з питань довкілля, але ми очікуємо рішення ООН про початок відповідного процесу. З точки зору потрібної для цього більшості голосів, ми думаємо, що це реалістично.”

Якщо ЮНЕП справді перетвориться на ЮНЕО, це в першу чергу означатиме, що в неї буде більше грошей. Зараз відомство на чолі з німцем Клаусом Тепфером має відносно скромний бюджет у 100 мільйонів євро. Серед країн-донорів Німеччина зі своїми п”ятьма з половиною мільйонами євро посідає друге місце після Великобританії.

Але захисники довкілля передусім сподіваються, що на відміну від програми, організація ООН зможе краще координувати глобальні інтереси в цій справі й зможе краще відстоювати їх. Це означає, що численні міжнародні екологічні інституції зможуть краще співпрацювати одна з одною. А це в свою чергу може підняти на більш високий щабель міжнародну екологічну політику.