1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Абсурдні погрози з боку Анкари на адресу ЄС

Бернд Ріґерт
Бернд Ріґерт
2 серпня 2016 р.

Безвізовий режим між ЄС і Туреччиною в обмін на готовність Анкари приймати видворених з Євросоюзу мігрантів? Тут не все так просто, як гадають у Туреччині. Тим більше, якщо йдеться про шантаж, вважає Бернд Ріґерт.

https://p.dw.com/p/1JaAP
Symbolbild Aufhebung Visumspflicht für türkische Staatsbürger
Фото: Getty Images/C. McGrath

Шантаж не може бути засобом політики між партнерами, а саме такими вважають себе Брюссель та Анкара в питанні біженців, попри великі потрясіння в самій Туреччині. То ж виглядає логічним, якщо Єврокомісія відкидає спроби турецького уряду вимагати безвізовий режим для своїх громадян в обмін на прийом біженців і мігрантів. ЄС готовий запровадити безвізовий режим з Туреччиною, якщо ця країна виконає відповідні умови. Така мета була підтвердженна на саміті ЄС у березні. Якісь конкретні дати, однак, не називались.

Туреччина сама на себе тисне

Ідея турецького уряду з ультиматумом є абсолютно безглуздою. Безглуздим є й визначення жовтня як дати, коли має запрацювати безвізовий режим. Таким чином турецький уряд найбільше тисне сам на себе. Адже тепер він повинен до жовтня виконати останні сім із загалом 72 умов, інакше турецьким громадянам не буде надано права на безвізовий в'їзд до ЄС. Але турецький уряд сам заявив, що не виконуватиме щонайменше одну умову, а саме - послаблення антитерористичного законодавства. Отже, скасування віз у жовтні очікувати не варто.

Кореспондент DW Бернд Ріґерт
Кореспондент DW Бернд Ріґерт

То ж, погроза з боку Анкари є швидше абсурдною театральною грою, спрямованою на внутрішнього користувача, але не вирішенням проблеми. До речі, погроза розірвати угоду щодо біженців - не зовсім нова. Ще в травні представники Туреччини вдалися до неї, коли хотіли проштовхнути візову лібералізацію до 1 липня. Але цей термін сплив без видимих наслідків.

Турецькому уряду має бути зрозуміло, що скасування візового режиму для ЄС є не просто технічним процесом, а завжди й політичним рішенням, яке втілюється в політичному середовищі. У ЄС навряд чи зможуть погодитися на подібний крок з країною, яка перебуває в надзвичайному стані, президент якої попередив спробу путчу й зараз за мірками ЄС вживає неспівмірно жорстких заходів.

На даний момент безвізовий режим є передусім політичним трофеєм, якого президент Ердоган хоче домогтися від ЄС. Безперешкодне пасажирське сполучення не є для Туреччини життєвоважливим. Слід визнати, що подати документи на отримання візи - обтяжливо й дорого, але 90 відсотків усіх заяв без проблем задовольняють. Хто хоче або мусить їхати до ЄС, той може це зробити.

Видворення до Туреччини - поки що лише виняток

Звісно, угодою щодо біженців Євросоюз - на чолі з Анґелою Меркель - поставив себе у певну залежність від Туреччини. Закриті кордони між Грецією і Македонією та перспектива знову бути відправленими з грецьких островів до Туреччини настільки охолодили запал біженців та мігрантів, що вони більше не відважуються переправлятися через Егейське море.

Фактично лише кілька сотень осіб були відправлені назад до Туреччини. Серед них дуже мало сирійців, оскільки процес розгляду заяв на надання притулку в Греції триває значно довше, ніж це передбачено березневою угодою щодо біженців. То ж завдання Туреччини полягає не в масовому прийомі мігрантів та осіб, яким відмовили в наданні притулку, а передусім у забезпеченні умов перебування біженців та мігрантів у Туреччині. Для цього гуманітарні організації вже отримують від ЄС першу грошову допомогу, навіть якщо президент Ердоган заперечує це.

Не сьогодні-завтра Туреччина може розірвати угоду щодо біженців, яка є лише політичною декларацією, а не міжнародним договором. ЄС, до речі, теж. Але що тоді може статися? Кількість біженців, які прибувають Егейським морем, може знову різко зрости? Цього ніхто не може передбачити. Деякі експерти в ЄС розраховують на те, що ефект відлякування зберігатиметься й надалі - принаймні допоки "балканський маршрут" залишатиметься закритим, тобто - подальше пересування від грецьких островів до північної Європи буде неможливим.

Брак солідарності з Грецією

Загрозливою ситуація видається передусім для Греції,. Там може накопичитись ще більша кількість людей, ніж є зараз. І до цього часу решта країн ЄС докладали дуже мало зусиль, щоб розвантажити Грецію. За цим, імовірно, стоять і звичайні цинічні розрахунки, оскільки чим гіршою буде ситуація в Греції, тим швидше потенційні нові мігранти сперше добряче подумають, ніж наважаться вирушити в європейському напрямку.

Якщо ж з Туреччини до Греції справді почне прибувати більше біженців, то ЄС доведеться знову - принаймні для проформи - порушити суперечливе питання про перерозподіл біженців. З квітня вдавалось уникати дискусії на цю тему завдяки власне угоді щодо біженців з Туреччиною.

Різкого загострення ситуації слід чекати в тому разі, якщо турецький президент втілить свої погрози, про що він говорив ще торік: він може в будь-який момент посадити біженців в автобуси й відправити їх через кордон до Греції чи Болгарії. Звучить занадто нереалістично? Але якщо брати до уваги нинішню політичну ситуацію в Туреччині, то насправді нічого не можна виключати.

Туреччина-Німеччина: обмін ляпасами (01.08.2016)

Бернд Ріґерт
Бернд Ріґерт кореспондент DW у Брюсселі
Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою