Традиція виступати з прощальною промовою почалася ще в часи першого американського президента - Джорджа Вашингтона. Ця промова - це і погляд назад на те, чого вдалося досягти, і погляд у майбутнє - на виклики, з якими має впоратися країна та нове керівництво. Прощальні промови більшості президентів США не увійшли в історію. Багатьом з промовців ішлося про самовихваляння, про останню промову на власний захист з поясненням, чому під час президентства було вирішено так, а не інакше. Винятком була промова президента Дуайта Ейзенхауера, котрий застеріг від небезпечного зростання влади "військово-індустріальних комплексів".
І зараз, мабуть, також надзвичайно емоційна прощальна промова Барака Обами, що, на здивування багатьох, - була і надзвичайно оптимістичною. Неочікувано, тому що в багатьох політичних площинах його погляди разюче різняться з його наступником на посаді президента Дональдом Трампом, котрий вже заявив про наміри скасувати багато з того, що було досягнуто впродовж останніх восьми років. Який трагізм: політична спадщина Обами частково залежить від того, що Трамп з цього всього все ж таки збереже.
Президент без скандалу
Обама здогадується про це. Але все одно не дає позбавити себе впевненості. Його віра в американців, в їхні цінності, в конституцію країни здається незламною. Американська демократія лише тоді опиниться в небезпеці, коли американці сприйматимуть її як данність, сказав він у Чикаго - місті, де почалася його політична кар'єра, що привела його зрештою до Білого дому. Як і колись ще молодим сенатором він закликав своїх співвітчизників виявляти суспільну та політичну активність, не впадати в цинізм, не давати ударам себе зневірити.
Тут виступав державний діяч, котрий був бездоганним, випромінював гідність, чиє президентство не було овіяне скандалом. Який контраст з Трампом, котрий ще до своєї інавгураційної промови привернув до себе велику увагу ЗМІ через компрометування, ворожі нападки й скандали.
У той час, коли Обама в Чикаго апелює до ідеалів своїх співвітчизників, американські спецслужби інформують політичні еліти у Вашингтоні, що російська спецслужба ймовірно, має компромат на Трампа. Який символізм! Разючішого контрасту годі й уявити.
Обама може пишатися
Потрібно визнати: Обама - марнославний. У своїй прощальній промові він перерахував здобутки часів свого президентства: порятунок економіки 2009 року, зменшення рівня безробіття, покарання бен Ладена, нова кліматична політика, угода з Іраном та новий початок відносин з Кубою. Чому б він мав не називати ці та інші успіхи? Особливо, якщо республіканці не цуралися майже нічого, щоб ускладнити життя цьому президентові. США нині справді перебувають у кращій ситуації, ніж вісім років тому. В Обами є причина пишатися досягнутим.
Очікування від цього президента були спочатку нереальними. Розрив між багатими та бідними і досі залишається великим. Проблеми з американським расизмом не зникли тільки від того, що афроамериканця обрали президентом. Обама ніколи не хотів, щоб його президентство несло відбиток його кольору шкіри. Зміни потребують часу, зазначив Обама, чиї слова в деяких частинах цієї промови лунали як і на початку його президентства. Як когось, кому важливі освіта й шанси піднятися вгору для бідних і іммігрантів, так само як і медичне страхування для всіх чи рівні права для меншин. Обама ще перебуває на посаді президента. Але, попри це, багатьом американцям його вже зараз не вистачає.