Конституція Іраку: рано чи пізно компроміс буде знайдено

У запропонованому конституційною комісією попередньому проекті, який було оприлюднено в ніч на вівторок, ще багато білих плям. Основною проблемою у процесі узгодження нового Основного закону є, як відзначають оглядачі, брак взаємної довіри у представників різних етнічних і релігійних груп. Шиїти і курди, які за режиму Саддама Хусейна були відсторонені від влади в країні, зараз прагнуть якнайменшої залежності від Багдада. Представник шиїтської громади у переговорному процесі нинішній голова Служби безпеки Іраку Моваффак ель Рубаї наголошує:

„Я підтримую якнайбільшу децентралізацію влади, федеральний устрій. Я виступаю за право на самовизначення, адже вважаю його одним з провідних прав людини. Місцеве населення повинно відчувати багатство землі, на якій проживає”, - вважає ель Рубаї.

Цим багатством, яке хоче відчувати шиїт Рубаї, є, звісно, нафта. Справа в тому, що родовища чорного золота сконцентровані у регіонах, населених переважно курдами і шиїтами. Не дивно, що суніти не можуть довірити своїм співвітчизникам повноцінного самовизначення, коли йдеться про розподіл національних багатств. Тим більше, якщо зважити на те, що фаворизовані за часів Хусейна суніти і без того немало втратили. Заступник голови конституційної комісії суніт Аднан ель Джанабі висловлює сумніви у досягненні згоди щодо федерального устрою:

„Знайти компроміс дуже важко. Успіх залежить від того, наскільки послідовно шукати порозуміння. Виглядає на те, що суніти сказали федералізмові „ні”, - зазначає ель Джанабі.

Іншим наріжним каменем Основного закону є роль ісламу. За те, аби джерелом права у новому Іраку був іслам, раптом висловилися навіть американці. Чи буде іслам підґрунтям всієї правової системи в країні, чи, скажімо, лише правосуддя? Шиїти, приміром, не проти мати державу на кшталт тієї, яка виникла після ісламської революції в сусідньому Ірані. Вже той факт, що це питання потрапило до порядку денного, дуже занепокоїв курдів півночі країни. Вони би здебільшого воліли бачити Ірак абсолютно світською державою. Курди, здавалося, вже майже готові були піти на компроміс у питанні автономії. Тепер, коли їм пропонують інтегруватися в ісламську державу, вони дуже насторожені.

Відсутність порозуміння між представниками етнічних і релігійних груп непокоїть насамперед Вашингтон. Кровопролиття в Іраку триває і рейтинг ініціатора військової кампанії, Джорджа Буша, від цього не зростає. Конституція – єдиний шлях до миру в Іраку, переконаний президент США:

„Ухвалення демократичної конституції буде новим орієнтиром, новою точкою відліку в історії Іраку, в історії цілого Середнього Сходу. Всі основні етнічні та релігійні групи Іраку спільно працюють над цим життєво важливим проектом. Вони зробили сміливий крок і приєдналися до політичного процесу. Разом вони ухвалять конституцію, яка відображатиме цінності і традиції народу Іраку”, - переконує Буш у своєму виступі перед військовими США.

У Білому домі з нетерпінням очікують прийняття конституції Іраку. Схвалення Основного закону стало би першим успіхом „іракського проекту”, - відзначають оглядачі. Проте досягнути згоди всередині конституційної комісії – це лише половина справи. Схвалений нею проект має ще підтримати народ. Якщо політики досягнуть згоди вже найближчими днями, конституційного референдуму можна очікувати вже в середині жовтня. Однак умови плебісциту непрості – якщо проект не підтримають дві третини жителів принаймні в трьох з вісімнадцяти іракських провінцій – проект буде провалено. Представникам етнічних і релігійних груп доведеться шукати компромісу. Навіть з порівняно нечисленними сунітами, у яких до того ж немає нафтових родовищ, доведеться рахуватися. Адже суніти становлять більшість населення у чотирьох провінціях. Представник сунітської групи у конституційній комісії Салех аль Мутлаґ на даний момент незадоволений запропонованим проектом Основного закону:

„Гадаю, конституцію не буде підтримано не лише у трьох провінціях. Вона провалиться в цілому Іраку. Люди відкинуть її, якщо буде чесний і справедливий референдум”, - переконаний аль Мутлаґ.

Представництво різних груп у складі конституційної комісії добиралося дуже ретельно і під пильним наглядом Вашингтону. Провал у погодженні спільного проекту Основного закону означав би для іракських політиків втрату довіри і фактичну дискваліфікацію. Тому рано чи пізно компроміс буде знайдено. Головним, на думку оглядачів, є те, що погодження проекту конституції продемонструє наявність в Іраку людей, які готові брати на себе політичну відповідальність.