Куди прямують "податкові біженці"
11 лютого 2007 р.
“Ми, звичайно, дуже радіємо податковим біженцям, але дуже багато їх у нас немає. З усього міста лише 3 відсотки мешканців це люди, які переїхали заради низьких податків.”
Втім французи – розлючені. Адже Джоні Холідей був майже національним героєм. До того ж податки – одна з головних тем майбутньої перевиборчої кампанії у Франції. Сусіди Швейцарії ставлять запитання. Зокрема їх цікавить, чому швейцарські кантони самі можуть визначати податкові ставки, які подекуди дорівнюють усього шести відсоткам. Європейська комісія погрожує Берну. Але Швейцарія робить вигляд, що не чує зауважень. Адже ця країна не є членом ЄС. Тобто теоретично вона не має виконувати вказівки Брюсселя. До того ж нинішній розголос – лише на користь “податковому раю” говорить Стефан Кукс – голова відділу економічного розвитку регіону
“Наші сусіди : Франція, Німеччина, Італія та Австрія. Це ті каїни, які мають відносно високий рівень податків. Тож ми отримуємо зиск з помилок наших сусідів. Вони роблять для нас рекламу безкоштовно. Тепер усі знають, що Швейцарія має відмінну систему податків. І я дуже вдячний Європейській комісії, що вона рекламує нас. Та ще й безкоштовно.”
Мультинаціональні компанії останнім часом просто тягне до Цюріха. Центр розробок однієї з найвідоміших пошукових систем інтернету було відкрито тут 2004 року. З тих пір офіс, побудований за надсучаснішими зразками, збільшився у розмірі втричі. І лише цього місяця на роботу було прийнято 40 нових співробітників. Про вигоди перебування у Швейцарії розповідає Рендін Афлік – голова відділу кадрів компанії.
“З точки зору нашої корпорації – перебувати тут вигідно через податки. Що стосується персоналу – це для нас найкращий інструмент заповнення штату. Оскільки тут, я думаю, у Швейцарії, найнижчий податок на доходи фізичних осіб. Тож, якщо ви приймаєте компютерника, який працював у якійсь з країн-сусідів, де рівень податків 40-50 відсотків, - це значна перевага.”
Країни ЄС із заздрістю споглядають на Швейцарію. Берн же не хоче сваритися. Оскільки на практиці економіка Швейцарії залежить від добрих торгівельних відносин з Євросоюзом. Тож знадобилося кілька років, щоб Брюселю та Берну вдалося розробити та узгодити взаємовигідну угоду.Водночас речник уряду Адріан Солберг говорить, що ніяких поступок чи компромісів у питанні податків зроблено не було і у майбутньому теж не буде.
“Відстоюючи свою позицію, Швейцарія перебуває на безпечному ґрунті. У нас немає угод, ціллю яких було би привести до відповідність податки. І взагалі жодної угоди з цього питання. Тож, за визначенням нам не можна закидати порушення угод між ЄС та Швейцарією.”
Цікавим є той факт, що податки у Цюріху дорівнюють 21 відсотку і не є найменшими в Європі. Водночас місто переживає бум. Стефан Кук говорить, що податки – це не єдина принада Цюріха.
“Ми – велике місто але в той же час, за способом життя – це невеличке місто. У нас багато мультинаціональних компанії, але фактично, за 5 хвилин ти можеш потрапити до сільської місцевості. І це не можна зробити у Франкфурті, ви не знайдете цього у Лондоні і у Шанхаї також. Тож ця суміш гірської місцевості та ділового світу, - високі стандарти життя. Я думаю, у цьому унікальність Швейцарії.”
Швейцарія та Цюріх весь час очолюють світові рейтинги, які складають за індексом якості життя. Для Рендіна Афліка, це має не меншу цінність, ніж низькі податки.
“Я можу порівняти, оскільки я 9 років жив у Нью-Йорку. Там у мене була велика квартира. Коли я в ранці прокидався, виглядав у вікно і вже міг привітати свого сусіда. Тут я прокидаюся, сідаю на ліжко і бачу у вікні Альпи.”
Євросоюз поки що розмірковує, що ж робити з невеликим незалежним та неслухняним сусідом. Водночас Швейцарія стоїть на своєму – з приводу податків жодних компромісів бути не може.
Тетяна Карпенко