Купуймо „Зроблене в Німеччині”?

„Дешево” - це те, чим здебільшого керуються покупці, і що, власне, непокоїть міністра захисту споживачів Німеччини Ренате Кюнаст. В інтерв”ю газеті „Bild am Sonntag” вона закликала „купувати німецьке”, чим у розпал передвиборної кампанії викликала зливу критики на адресу правлячої коаліції. Відповідаючи на закиди опозиції в протекціонізмі, представник уряду намагався пояснити, що заяви щодо активнішого споживання національної продукції стосувалися насамперед захисту довкілля та соціальних гарантій, а не бойкотування іноземних товарів.

Дешеве приходить до Німеччини в основному з-за кордону. Річ у тім, що порівняно з іншими країнами, ФРН затрачає значно більше коштів на виробництво. Проте, чи має покупець взагалі вибір між німецькими та іноземними товарами? Якщо пройтися філіалом якоїсь відомої мережі магазинів одягу та звернути увагу на бірки з інформацією про походження штанів, футболок, поясів та шапок, там переважно стоятиме: „Зроблене в Китаї”, або в Туреччині чи Румунії. Утім, навіть якщо на етикетці написано „Made in Germany”, це ще теж не гарантія, що річ виготовлена таки в Німеччині, пояснює Гольґер Бракеманн з Фонду перевірки якості товарів:

„Споживач нині в більшості випадків не має жодної можливості встановити, де було виготовлено продукт, оскільки таке відоме „Made in Germany”, що можна побачити, приміром, на багатьох текстильних виробах, свідчить лише про останній виробничий крок. Однак щодо соціальних гарантій у світі є дуже різні підходи, і в цьому плані Німеччина та Євросоюз зробили великий крок вперед у порівнянні з багатьма іншими країнами, особливо азіатськими.”

Купуючи німецьке, забезпечимо робочі місця – якщо міністр Ренате Кюнаст має слушність, то таким чином можна буде вбити одним пострілом двох зайців, зауважують оглядачі. Щоправда, перехожі на вулицях Бонна не завжди поділяють ентузіазм міністра:

„Якщо подумати про наслідки, то так само мають відреагувати й інші країни, а тоді наш експорт з успіхом провалиться. – Ви звертаєте увагу на країну-виробника товарів, які купуєте? – Ні, взагалі не звертаю. – Я купую якісне. Тобто не лише виготовлене в Німеччині. У нас також виробляють багато мотлоху. На жаль, мушу сказати, що марки якості „Made in Germany” більше не існує. – У принципі наше дорожче через зарплатню і тому не кожен може собі це дозволити. – Я дивлюся передусім на якість, потім на ціну і тоді вирішую, чи продукт вартий того, щоб його купувати. - Країна-виробник для мене – другорядний фактор.”

І все ж, боротьба проти експлуатаційних умов праці в країнах, що розвиваються, таки може вплинути на німецьких споживачів, вважають експерти. Гірше те, що не завжди покупці можуть справді встановити, звідки походить той чи інший продукт. Власне, збором такої інформації і займається Фонд перевірки якості. Розповідає Гольґер Бракеманн:

„Це трохи інше, ніж просто перевірка якості. Ми, приміром, купуємо пральну машину і перевіряємо її незалежно від того, хоче цього виробник чи ні. Але якщо підприємство справді виготовляє якісний продукт, воно може дати повну довідку про виготовлення своєї продукції. Якщо ж підприємство – в Німеччині це особливо такі мережі дешевих магазинів, як Aldi, Lidl та деякі інші – ухиляється від співпраці з нами, то можна припустити, що виробник має щось таке, чого нам не варто показувати.”

Утім, здається, серед споживачів меншість таких, хто в принципі цікавитиметься подібною інформацією й у сумнівному випадку готовий буде викласти більше грошей. Для більшості ж вирішальним фактором залишається ціна: чим дешевше, тим краще.