Кільканадцятий мораторій
28 грудня 2006 р.
Відповідні зімни до закону було ухвалено конституційною більшістю у 354 голоси. Отже, можливе вето президента виглядає безперспективним. За продовження мораторію на продаж землі голосувала не лише „антикризова коаліція”, для якої це було одним з пунктів коаліційної угоди, а й опозиційна фракція Блоку Юлії Тимошенко.
Як пояснює завідуючий земельною групою, головний консультант парламентського Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Микола Красник, для такого голосування двох протилежних політичних таборів були й об’єктивні причини.
„По-перше, до цього часу не були прийняті закони, які визначені ще в 2002 році – "Про державний земельний кадастр" і "Про ринок земель". До цього часу не створена система реєстрації прав на нерухоме майно. Мільйони громадян ще не отримали Державні акти на землю сільськогосподарського призначення”.
На відсутність належної нормативної бази для функціонування вільного ринку землі часто вказують і правники. Зокрема, юрист Олег Веремієнко, нарікає на неефективність правоохоронної сфери, корупцію в судах і прокуратурі, відсутність незалежної системи оцінки землі, а також земельного кадастру:
„Тобто завтра сюди прийдуть величезні грошові мішки, які просто скуплять всю землю за безцінь. Насправді Україна на сьогоднішній день – це країна, в якій 90 відсотків населення живе майже на межі бідності, тобто витрачає менше двох доларів щоденно – на прожиття, на ліки, на все”.
Веремієнко проводить паралелі з приватизацією підприємств у 90-х роках, в результаті якої майже вся велика власність була скуплена за безцінь колом осіб, наближених до політичної верхівки:
„Те ж саме пропонується нам сьогодні. Пропонують розпочати купівлю-продаж землі. При цьому не говорять про те, яким чином будуть гарантуватися інтереси землевласників, тобто селян, які мають ці земельні паї, хто буде відповідальний за те, щоби не було махінацій на ринку землі і щоби ця земля була належним чином оцінена”.
В таких умовах, застерігає Веремієнко, якась бабця в селі легко продасть за тисячу доларів кілька гектарів землі, реальна вартість якої є вищою у рази. Втім, Микола Красник з профільного Комітету Верховної Ради висловлює сподівання, що протягом наступного року всі законодавчі пробіли вдасться врегулювати, і з початку 2008 року в Україні буде запроваджено цивілізований ринок землі.
„Вже найближчим часом Комітет винесе на розгляд Верховної Ради України закон "Про державний та земельний кадастр", і десь в першому півріччі винесе закон "Про ринок земель".
Попри всі небезпеки, пов’язані зі створенням ринку землі сільськогосподарського призначення, подовження мораторію є помилкою і засвідчує відсутність політичної волі. Такої думки дотримується експерт Німецької групи радників при уряді України Рікардо Джуччі. „Країна вже 16 років крок за кроком впроваджує механізми ринкової економіки у різних сферах, констатує експерт:
„У деяких секторах, приміром у фінансовому, за нашими спостереженнями, реформи просуваються цілком успішно. Але у сільському господарстві ніяких зрушень. У мене таке враження, що політики свідомо уникають реформування цього сектору. „Якщо порівняти потенціал України з іншими країнами, то сільське господарство, а також суміжні галузі, є найбільшою перевагою України. Тому дуже шкода, що ринкові механізми не впроваджуються у цій галузі. Політики перешкоджають розвиткові пріоритетної сфери.”
Рікардо Джуччі переконаний, що для захисту ринку землі від спекуляцій потрібно насамперед забезпечити доступ землевласників до об’єктивної інформації про вартість землі, зробити доступними правові консультації:
„Часто висловлюються такі побоювання, ніби хтось прийде і поскуповує все за безцінь. Але ті, хто продаватиме свою землю – у них же своя голова на плечах є. Вони, мабуть, не продаватимуть свій товар, не поцікавившись його справжньою вартістю. В інших сферах це вже нормально функціонує: наприклад, українці же можуть продавати свою нерухомість. Це простий принцип ринкової економіки: кожен може продавати своє майно, якщо хоче. Сільське господарство не має бути винятком”.
Можливість купувати і продавати землю є важливим фактором розвитку сільського господарства в Україні. Але не головним, зауважує німецький експерт. Головне – існування чітких рамкових умов та їх неухильне дотримання. У ситуації, яка існує нині, байдуже, чи взяв фермер землю у довготривалу оренду чи купив. Адже якщо вирощене зерно через заборону уряду він не може експортувати за цінами світового ринку і вимушений продавати за безцінь, то фермер не може отримувати прибуток і розвивати свій бізнес.