Кіотський протокол вступив у силу: радість і сумніви

Щодо домовленості в Кіото в коментарі газети ЗЮДКУРІР читаємо:

Нарешті Кіотський протокол вступив у силу, і якщо країни дотримуватимуться своїх обіцянок, то щось зміниться на краще для громадян. Проблема захисту клімату нікого не залишає байдужим: енергія і мобільність тепер зросте в ціні, оскільки на викид вихлопних газів у атмосферу буде накладено суворий ліміт. Водночас і науковці повинні провести неупередженні дослідження щодо того, чи від вказаних заходв світовий клімат дійсно поліпшитися. Якщо так, то Кіото – це крок у безпечніше майбутнє, хай лише перший, але це вже щось – вважає ЗЮДКУРІР.

Вітаючи загалом набуття чинності протоколу газета ШВЕБІШЕ ЦАЙТУНҐ висловлює і певний сумнів щодо його ефективності:

Немає жодних абсолютних доказів того, що зміна клімату за минулі десятиліття – це справа людських рук. Також і методи, якими проводилися температурні порівняння можуть завести в оману. І все ж: ймовірність того, що саме людина істотно прискорила глобальне потепління є доволі високою, аби вважати виправданими ті запобіжні заходи, які затверджені у Кіото. Клімат можна порівняти з велитенським танкером, котрий дуже повільно реагує на команди зміни курсу, можливо навіть заповільно. Звичайно, Земля за свою історію переживала щоразу нові коливання клімату. Часто вони проходили з неприємними наслідками для тодішніх мешканців планети. Саме тому людина не повинна посилювати коливання більше, аніж це потрібно. Є й інші причини для того, аби ощадно використовувати енергетичні ресурси. Адже запаси нафти, газу та вугілля є обмеженими. Без усвідомленого відповідального обходження з цими ресурсами можна серйозно завадити політичній стабільності та добробуту людства, – застерігає ШВЕБІШЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН у своєму коментарі висловлює думку, що зволіканя із заходами, спрямованими на поліпшення клімату, може мати фатальні наслідки:

Можна очікувати від науковців, що вони будуть постійно перевіряти й уточнювати свої прогнози. Але, якщо хтось чекатиме до того часу, аж поки не буде подано останнього 100-відсоткового доказу, той може рахуватися із непомірними збитками, які вже не вдасться компенсувати. З іншого боку, досить доречною є стратегія ощадного використання ресурсів та енергії, адже їхні запаси є обмеженими і нерівномірно розподіленими. І це не лише екологічний підхід: мінімізувати витрати, аби для всіх щось залишилося. Використовуючи інтелігентну техніку можна досягнути зменшення вдвічі енергетичних витрат за утримання споживання на тому ж рівні, – переконана НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН.

Тему продовжує газета ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ:

Кіотський протокол допоміг зробити перший крок для того, щоб нашу атмосферу більше не використовували як сміттєзвалище. Тепер можна святкувати, адже після семи років постійних невдач з підписання документу, він нарешті набув чинності. Водночас хочеться вити від того, що довелося піти на масу компромісів, сморід від яких піднімається аж до неба, – зазначає ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Перейдемо до іншої теми. Газета ҐЕНЕРАЛЬ АНЦАЙҐЕР аналізує нові зрушення в мирному процесі на Близькому Сході:

Чи можна було знайти авторитетнішого свідка, аніж єгипетський міністр закордонних справ Ахмед Абу Ґейт, для підтвердження тези, що Ясир Арафат був чи не головною проблемою у близькосхідному врегулюванні? Він заявив, що смерть палестинського лідера стала щасливим випадком для мирного процесу. Доконаним фактом є те, що процес зрушив з мертвої точки з того часу, як Махмуд Абас здобув президентський мандат на демократичних виборах. Він намагається тепер відійти від деструктивної позиції і спробувати нарешті в діалозі з Ізраїлем збудувати незалежну державу, як цього вже давно бажають палестинці. Обидві переговорні сторони не хочуть більше терпіти того, що противники мирного процесу постійно чинять їм перешкоди, –

стверджує ҐЕНЕРАЛЬ АНЦАЙҐЕР і водночас звертає увагу на такий момент:

Близькосхідному конфлікту ще далеко до вирішення. Про це, зокрема, свідчить варварський теракт у Бейруті, жертвою якого став колишній прем»єр-міністр Лівану Рафік Гарірі. Досі ніхто не знає, чи можна цей злочин приписати якійсь конкретній політичній силі. Але всі звертають свої погляди, згідно з логікою та досвідом, на Дамаск. Ірак, Іран та Сирія перешкоджали втіленню ще тих домовленостей щодо близькосхідного мирного процесу, які було підписано в Осло. Нині принаймні Ірак більше не платить премії сім»ям терористів-камікадзе і не забезпечує зброєю терористичні угруповання, – підкреслює ҐЕНЕРАЛЬ АНЦАЙҐЕР.

Oгляд німецької преси підготував Любомир Петренко