Личаків: кінець довгої історії

На Личаківському цвинтарі поховано вояків, які брали участь в українсько-польській війні 1918-1919 років, а також учасників оборони Львова від більшовиків, які загинули 1920-го року. Польських добровольців, солдатів та офіцерів поховано окремо від воїнів Української галицької армії.

Меморіал полякам вперше був збудований ще у 1930-ті роки, але згодом зруйнований. Тепер польська сторона відбудувала та впорядкувала поховання. Фактично ремонтні роботи завершено ще три роки тому, і так званий “Цвинтар Орлят”, протягом усього часу був відкритий для доступу туристам та всім охочим. Втім, де-юре офіційний момент відкриття постійно відкладався.

Основні суперечки точилися довкола архітектурних елементів меморіалу та напису на центральній плиті. Депутати Львівської міської ради впродовж років категорично не погоджувалися з встановленням пілонів, а в першу чергу з викарбуваним мечем на центральній плиті, які міська громада асоціює з символом мілітаризму. Депутат Андрій Стецьків:

“Меч-щербець ми вважаємо доцільним замінити на хрест. Адже він є символом експансійної політики Польської держави. Будь-які символи, які будуть встановлені. І будуть неприйнятними для української сторони піддаватимуться варварським нападам ”.

Директор Польсько-Української фундації співпраці Ян П’єкло зауважив “Німецькій хвилі”, що далеко не всі поляки підтримують встановлення меча, чи то інших фігур. Ці непорозуміння, за його словами, породжують радикально настроєні польські націоналісти, які заробляють політичні дивіденти.

“З одного боку меч – це символ патріотизму, але з іншої сторони він пов’язаний з націоналістичними проявами. Я як поляк, не вважаю, що цей символ там має бути. Але це питання можна було вирішити вчасно, а не напередодні офіційного відкриття. Це ненормальні речі”.

Ще одним каменем спотикання між поляками та львів’янами став напис на плиті. Йшлося, що польські воїни загинули „героїчно” та „за Батьківщину”. Після тривалих суперечок поступилися обидві сторони – слова “героїчно” прибрали, проте “Батьківщину” залишили. В міждержавну угоду львівські депутати за тиждень до офіційного відкриття внесли певні корективи. По-перше всі написи повинні дублюватися українською мовою, по-друге при вході на меморіал повинна стояти інформаційна таблиця, де вказано, що воїни загинули під час українсько-польської війни 1918-19 років. І основне – жодних символів мілітаризму та архітектурної помпезності.

На сьогодні ж ситуація така. За лічені години до офіційного відкриття за участі президентів обох країн, меч і надалі на плиті, а таблиць з українським написом ніхто і не замовляв. Така ситуація викликає щонайменше невдоволення львівської громади, а українські націоналісти погрожують акціями протесту. Втім, польські поховання за будь-яких обставин буде відкрито. Назад ходу не має, додають депутати. Вони навіть упевнені, що на цвинтарі нічого не зміниться і після відкриття, всупереч ухвалі міськради. Напередодні офіційної церемонії Львів радо приймав тисячі польських туристів, яким створили умови “зеленого коридору” на українсько-польському кордоні.