Лондон у вогнях - фестиваль світлових скульптур у британській столиці

Лазери і дим перетворюють площу Granary Square у районі King’s Cross у сліпучу гру світла, що об’єднує місто і небо над ним. У химерних формах кольори пронизують простір, даючи поняттю "світлові хвилі" цілком нове значення.

Район Лондона South Bank на південному березі Темзи наче поглинає своїх відвідувачів. Обмежене світло замикається на перехожих, створюючи уявний простір і світло в кінці тунелю…

Усі добре знають казку про царівну-жабу. Схоже, що ця жаба теж ось-ось і перевтілиться на красуню. Але все ж таки постає запитання: чи справді хочеться поцілувати таку істоту?

Заєць, схоже, тут уособлює славнозвісні перегони з їжаком. Він поспішає і вночі, але програє перегони. Тим не менше, він не хоче здаватися і намагається знову і знову. "Never give up!" Ніколи не здавайся! Як жодна інша істота, цей заєць втілює дух Лондона.

Соняшники у Лондоні? Нічого дивного як для давнього торговельного мегаполісу, порт якого відкритий для купців з усього світу. Колись так і потрапили в місто соняшники з Центральної та Північної Америки. Вони допомагають злякати зиму. Торгівля - це завжди зміни і фестиваль світла прискорює навіть зміну сезонів.

Наскільки вільною є людина? Інсталяція митця Стефана Массона (Stephane Masson) порушує філософське питання. На 448 банок Массон проектує людські обличчя. Через товсте скло вони виглядають, як ув'язнені. "Як ми вийдемо звідси?" б’є на сполох митець. Але чи можемо ми, люди, коли-небудь залишити наше надто тісне житло?

Вестмінстерське абатство - церква британських монархів. Саме тут їх коронують. У ці вихідні абатство сяє в яскравих тонах. Можливо, на це надихнули кольори суконь британської королеви. Це, безумовно, було б розкішно: колір абатства пасує вбранню. У кого вже так є?

"The Light of the Spirit" ("Світло Духа"). Так назвав свою ілюмінацію французький митець по світлу. Як правило, біблійних персонажів представлено стримано - у піщаних кольорах. Але нині вони святяться. Можливо, на честь королеви. Або, щонайменше, на честь архітекторів, які звели цю будівлю абатства до небес близько 1000 років тому.

"Троянда". Так назвав митець Мік Стефенсон (Mick Stephenson) свою роботу на площі поруч із Вестмінстерським абатством. Тоді як Умберто Еко у своєму романі "Ім’я троянди" розповів про релігійну сутність Середньовіччя, Стефенсон розкриває тут красу квітки.