Еволюція настроїв

Майбутній лікар Софія Сеник вийшла на львівський майдан тієї ж ночі, як дізналася про наміри української влади відкласти підписання угоди з ЄС. "Це був перший порив, який завше є найщирішим. Тоді я подумала,що активною позицією можна кардинально все змінити. Але з часом стало зрозуміло, що не все так просто", - розмірковує Софія. Дівчина пригадує як змінювалися її настрої останніми тижнями "революційного" періоду, і визнає, що найперші майданні дні залишилися у її спогадах найсвітлішими. "А далі вже "криваві" розгони і протестні будні, але вже з іншим настроєм", - каже студентка.

З кожним днем протесту надія на те, що протестами таки вдасться змінити ситуацію потроху згасає, зізнається дівчина. "Нам потрібна хоча б маленька перемога, як то звільнення міністра МВС Захарченка, і запал відродиться з новою силою", - прогнозує вона.

"Голоідейний актив"

Дівчина вважає, що студентському руху доведеться обирати лідера серед вже сформованих політиків, адже протестний рух досі не народив нових харизматичних лідерів. А от можливість формування нової опозиційної сили, яку "народив" євромайдан, обговорюється вже давно,каже Софія.

Активістка переконана, що з часом очікування молоді стали стриманішими. "Ми зрозуміли, що є речі, які нам не під силу, скажімо, імпічмент президента. Але є і цілком реальні вимоги", - додає співрозмовниця. Нині вона свідома того, що стояти доведеться довго. "До Різдва так точно, а там уже й не берусь загадувати", - додала Софія.

Шкодує про те, що львівський майдан щоразу "рідшає", його фактичний творець, комендант майданного містечка Іван Тимців. "Боюся, що може залишитися голоідейний актив. Ще місяць тому ніхто і гадки не мав, що доведеться стояти на вулиці так довго. Зрештою, я не розчаровуюсь. Навіть, якщо всі розійдуться, мій намет залишиться. Я буду тут, сам, один", - впевнено заявляє активіст.

Повільна трансформація

Він погоджується, що нинішній майдан у Львові вже далеко не такий, яким постав наприкінці листопада. "Очевидно, трансформація відбулася, і мої настрої теж змінилися", - каже студент Львівської політехніки Тимців. "Я вийшов через банальну несправедливість, через обман надій євроінтеграції, а тепер зрозумів, що стою проти чинної влади. Бо ні про яку євроінтеграцію в принципі мови не може бути, якщо влада не зміниться", - зауважує він. Попри це юнак упевнений, що майданний протест буде успішним і призведе до очищення влади.

Стоїмо або "сидимо"

Результатів чекає і "старійшина" львівського майдану Дмитро Левицький. "Розумієте, я живу у наметі вже більше двадцяти днів. Вже байдуже скільки тут залишатися, аби був результат", - сказав він у розмові з DW. "Ми вже стоїмо не просто за ідею, а й за себе. Якщо ми згорнемося, то почнуться репресії, нас банально пересадять, або зіпсують біографію", - переконаний активіст.

Вийшовши у перші дні на майдан юнак був упевнений, що молоді люди зможуть змінити наміри влади. Адже в історії країни були успішні прецеденти, каже Дмитро. Як приклад він наводить студентський протест у жовтні 1990 року, відомий як "Революція на граніті", коли молодь постала проти останнього комуністичного уряду. "Однак, ми всі недооцінили нинішній режим", - зізнається активіст.

І якщо його однодумці наполягають на повному перезавантажені влади, то для Дмитра достатньо було б і відставки уряду, але з умовою, що новий не стане "кишеньковим". На підписання угоди з ЄС юнак вже й не сподівається, а от про те, що опозиція і президент зможуть до чогось домовитися – не виключає.

Якщо хтось з активістів і почав сумніватися в успішності розпочатої справи, то щодуху намагаються відганяти подібні думки. Принаймні у розмовах вони демонструють непохитний оптимізм, бо як самі зізнаються: "Майдан без надії - уже не майдан".