Майже кожен четвертий іноземець у Неаполі та поблизу - українець

За двадцять років Італія етнічно змінилася кардинальним чином. Якщо у 1990 році іммігранти в Італії складали усього півмільйона осіб й були рідкісним та екзотичним явищем, то сьогодні, коли їх питома вага становить 5 мільйонів - тобто 7% від усього населення Апеннін - вони стали чимось звичним. Утім, італійське суспільство все ще продовжує вчитись реагувати на „іншого, відмінного”, зазначають автори ювілейного звіту щодо імміграції „Карітас/Мігрантес”.

За цей час італійці побачили приплив албанців, марокканців, китайців, румунів та українців. Які й сформували найчисленніші громади.

20 років тому українців в Італії було дуже мало, до того ж, їх сприймали як вихідці з Росії. Сьогодні ж, коли українська громада удесятеро перевищує російську, вже росіянам доводитися відповідати на запитання, чи не в Україні знаходиться Ростов чи Воронеж. Є в українців і своє, як кажуть соціологи, „місце компактного проживання” – регіон Кампанія, центром якого є Неаполь. Майже кожен четвертий іноземець там походить з України.

Жіночий профіль

Окремою рисою української імміграції є „жіночий профіль”. Як свідчать соціологічні дані, українок охоче беруть у доглядальниці чи гувернантки. А також - у дружини. За даними тієї ж статистики, у половині випадків, коли італієць одружується з іноземкою, він обирає українку або румунку. Дружини італійців становлять більш сталу частину громади, у той час як більшість доглядальниць має намір повернутися до України, „як тільки там ситуація покращиться”.

Загалом іноземці характеризують італійців як приязних, доброзичливих людей. Хоча, змушений констатувати координатор досьє „Карітас/Мігрантес” Франко Піттау, у суспільстві все ще існує недовіра та страх перед „іншим”. І ці тенденції помітно посилились з початком нинішньої економічної кризи. Водночас, наголошує він, іноземці найчастіше забирають собі ті робочі місця, які для італійців є непривабливими.

Автор: Мар'яна Яворська

Редактор: Наталя Неділько