Марек Сівець: Україну до НАТО силоміць не тягнутимуть
13 вересня 2006 р.
У четвер прем’єр-міністр України зустрінеться не лише з керівництвом Європейського союзу, а й проведе зустріч із генеральним секретарем НАТО Яапом де Хоопом Схеффером. Тобто Віктору Януковичу доведеться обговорювати доволі делікатне питання членства України в альянсі. Європейські політики не приховують здивування, коли довідуються, що більшість мешканців України негативно ставляться до НАТО. А голова делегації Європейського парламенту у комітеті парламентської співпраці ЄС-Україна Марек Сівець вважає, що негативні міфи про альянс культивують саме українські політики.
“Українські дискусії щодо НАТО нагадують дебати часів холодної війни. Політики говорять: НАТО – це велика, небезпечна, недружня структура, яка зорієнтована проти (тут ви можете поставити що завгодно: Радянський союз, Росія, або просто – наша держава). І така картина – таке спрощене ставлення й досі існує серед українського народу. Хто є відповідальнім за цей стереотип, хто має відповідати за ситуацію? Адже НАТО докорінно змінилося за останні 15 років. Воно розширилося, кілька разів змінювало основні цілі та завдання. Ця організація почала дуже успішно співпрацювати з Україною, з Росією. І все одно українці її не люблять”.
На думку Марека Сівця, Україна все ще перебуває у стані очікування лідерів, які зможуть надати повну інформацію про НАТО. Тобто розповісти народу, що це є організація, яка забезпечує безпеку та захищає добробут сусідніх країн, включаючи Польщу. Нині ж, вважає Марек Сівець, НАТО сприймають в Україні лише у чорно-білому варіанті, без напівтонів:
„Правильно було б говорити правду, вирисовуючи реальні поняття. Але не варто робити з цього пропаганду. Хтось любить НАТО, хтось ненавидить НАТО. Обидва підходи – дуже спрощують проблему. Українські політики мають також бути відвертими стосовно впливу Росії. Оскільки Росія – за визначенням – проти НАТО. Вона була завжди проти НАТО, хоча й досить плідно з ним співпрацювала”.
Марек Сівець наводить приклад Польщі, яка приєдналася до північноатлантичного альянсу ще 1999 року, але до того пройшла шлях схожий із українським.
„ Приклад Польщі – дуже добрий приклад. Але він вже трохи застарілий. Це сталося майже 10 років тому. Це було перше розширення НАТО. НАТО підійшло ближче до кордону з Росією. І тоді Росія знову запустила антинатовську пропаганду і експлуатувала її. Нині ми стали старшими, мудрішими і ми знаємо, що за усі ці роки не було жодного разу, не було жодного доказу провокації, або ж загрози, які би прийшли із розширенням НАТО. З того часу до НАТО приєдналися і країни Балтії та інші держави”.
На думку Марека Сівця, така історична послідовність може бути доказом того, що наступним сегментом процесу розширення НАТО може стати і Україна. Втім, якщо остання не схоче стати членом альянсу, ніхто її туди силоміць тягти не буде.
„Нині в Україні вирішили все з’ясовувати на референдумі. Але я дуже добре знаю одне правило: не організовуй референдум, якщо не знаєш результат. Тож усі, хто проти НАТО, закликають провести референдум. Бо вони знають, що люди в результаті скажуть: ні. Нині ситуація трохи ненормальна. Адже, якщо Україна не хоче до НАТО, то ніхто її туди і кликати не буде. НАТО- це клуб. Якщо хтось хоче потрапити до клубу він має надати свої рекомендації та показати, що приймає правила цього клубу”.
Марек Сівець зауважує, що членство у НАТО є логічним початком шляху євроатлантичної інтеграції. Адже приєднання до альянсу є символічною першою сходинкою.
„Членство у НАТО надає сильні аргументи для європейської інтеграції. НАТО та ЄС - це дві незалежні організації, але альянс приносить безпеку та західні стандарти. Ці стандарти дуже вітають іноземні інвестори. Тобто це – логічний процес. Ми починаємо з безпеки, ми доводимо, що держава дотримується у галузі безпеки стандартів НАТО. До речі дуже важливою частиною організації НАТО є глави щодо демократії та прав людини. Тобто це був би логічний процес”.
Марек Сівець сказав, що вітає візит українського прем’єра до Брюсселя та зокрема, до штаб-квартири НАТО, але він не думає, що під час переговорів відбудеться якийсь прорив.