Меморіалу жертвам Голокосту – п’ять років

2 711 бетонних стел на 19 тисячах квадратних метрів у центрі німецької столиці – такий вигляд має унікальний Меморіал жертвам Голокосту. Його спроектував відомий американський архітектор Петер Айзенман. За його задумом, стели, які в центрі архітектурної композиції сягають чотирьох метрів заввишки, мають створювати у відвідувача відчуття розгубленості та дезорієнтації.

Про долі жертв Голокосту розповідає інформаційний центр, що розташований під землею – під бетонними стелами. Уже у фойє перед шістьма портретами – вбитих та пропалих без вісти – розкривається концепція комплексу. У чотирьох рівних за величиною залах зібрані докази жахливих злочинів нацистів.

Запеклі дискусії

Відкриттю меморіалу передували тривалі дискусії: чи варто споруджувати його в самому центрі німецької столиці, чи доречно, аби він був присвячений лише загиблим євреям, а не всім жертвам фашизму, чи взагалі потрібен Німеччині поряд з меморіалами в колишніх концтаборах Дахау та Бухенвальді ще один монумент, причому таких велетенських розмірів? Також мистецький задум у багатьох викликав скепсис.

Ідею вдалося відстояти, 1999 року Бундестаґ затвердив проект і розпочалося будівництво. Утім, 2003 року проект знову опинився на межі зриву. Тоді раптом з’ясувалося, що хімічну речовину для захисту бетонних стел від графіті постачає фірма, яка колись виготовляла речовину «Циклон В» - газ, яким масово знищували в’язнів у концтаборах третього рейху. Після певної перерви скандал вдалося погасити і будівництво вартістю в майже 30 мільйонів євро продовжилося.

Необхідний генеральний ремонт

10 травня 2005 року Меморіал замордованим євреям Європи – так звучить офіційна назва – було урочисто відкрито. Але вже через два роки – новий скандал: бетонні стели почали покриватися тріщинами. Одна з версій – помилка у формулі бетону. Періодично тріщини підлатують. Але після такої суворої для Європи зими, як цьогорічна, одним підлатуванням уже не обійтися. Необхідний генеральний ремонт.

Нині ведуться дискусії щодо того, хто має нести відповідальність за недоліки будівництва і відповідно платити за недешевий ремонт. Керівники меморіалу підозрюють, що пошуки винного затягнуться на багато місяців, і висловлюють сподівання, що за цей час стели не почнуть розвалюватися. Інакше меморіал доведеться закрити на невизначений термін.

Туристична та освітня принада

А тим часом пам’ятка уже стала однією з важливих туристичних принад німецької столиці. З моменту відкриття, за приблизними оцінками (меморіал знаходиться під відкритим небом і вхід до нього безкоштовний), його відвідало близько 8 мільйонів людей. До підземного інформаційного центру спустилося 2,3 мільйона.

Дехто з мешканців та гостей німецької столиці облюбували собі бетонні стели для того, щоб засмагати на сонці. А діти часто використовують їх як об’єкти на гральних майданчиках, ховаючись між стелами та перестрибуючи з однією на іншу. Але, звісно, найчастіше комплекс усе ж використовують за призначенням. За ці роки тут відбулося понад 10 тисяч різного роду освітніх заходів – семінарів, дискусій, екскурсій, зустрічей із ще живими жертвами нацизму тощо.

Як підкреслив на відкритті виставки, присвяченої п’ятій річниці відкриття меморіалу голова німецького Бундестаґу Норберт Ламмерт, який за сумісництвом є куратором проекту: «Ця пам’ятка, а також історія її виникнення, природнім чином «вросла» в життя та політичну культуру Німеччини, тому ми можемо бути лише вдячними та щасливими з цього приводу».

Автор: Христина Ніколайчук

Редактор: Євген Тейзе