Ми почули крик троянди

Уже понад п’ять років ботаніки науково-дослідного інституту міста Ґайзенгейм працюють над тим, щоб букети з найулюбленіших квітів залишалися свіжими якомога довше. Керівник проекту, професор Людґер Гендрикс:

«Звичайно, це мрія кожного власника квіткової крамниці, кожного флориста та покупця – вміти розпізнати, стоятиме троянда довго чи ні. Хоч як уважно придивляйся, за зовнішнім виглядом квітів неможливо визначити, зів’януть вони за тиждень, за два або за кілька днів. У лабораторних умовах кондицію рослин перевіряли за різними фізичними параметрами. Однак наслідки теж були незадовільні. Ми перші, хто спробував застосувати ультразвукову техніку. Яким було наше здивування, коли ми встановили, що королева квітів розмовляє. Точніше, гукає на допомогу. Цей феномен ми так і назвали: крик троянди.»

На людський він зовсім не схожий, і почути просто так його неможливо. Глухий та короткий «крик» троянди нагадує хлопання пляшки пива при відкриванні, але - в ультразвуковому діапазоні. Якщо під час транспортування квітам бракує води, або вона недостатньо чиста, капіляри стеблин закупорюються. У ці порожнини намагається потрапити повітря, яке й спричиняє характерний звук. Що частіше реєструють його ультразвукові сенсори, то гучніше троянда наче попереджає: «Увага! Збої у системі водопостачання!» «Але певною мірою це добрий знак, - каже Людґер Гендрикс. – Бо така квітка ще активна. Мовчать або цілком здорові троянди, або ті, що вже не мають сил боротися...»

Лабораторія інституту в Ґайзенгеймі нагадує квітковий ринок. У пробірках - червоні, білі, жовті троянди різних розмірів та видів. На найчутливішому місці стеблин – приблизно два сантиметри від головки - містяться сенсори. Від кожного йде кабель до комп’ютера. За графіками на екранах науковці бачать, які троянди здорові, яким ведеться погано, а яким залишилося зовсім недовго жити. Проблема полягає в тому, що для остаточного вироку науковцям потрібно цілих два дні спостережень. Задовгий час, аби ультразвукову діагностику можна було широко застосовувати в комерції. «Тому ми вдаємося до хитрощів», - пояснює Людґер Гендрикс:

«Щоб отримати потрібну інформацію раніше, ми створюємо для троянд стресові умови. На три години виймаємо з води квітку, а потім контролюємо, як функціонують її захисні механізми. Здорові рослини, опинившися знову у воді, одразу ж замовкають. Далі кричать ті, в яких частина капілярів пошкоджена. Аналізуючи ці акустичні сигнали, ми намагаємося спрогнозувати, скільки ще протримається така троянда. Деякі сорти виявляються стійкіші до стресу. Це означає, що вони краще переноситимуть тривалі перевезення. У інших видів троянд капілярна система дужа вразлива, й на це теж мають зважати ті, хто вирощує квіти на продаж.»

Власники трояндових плантацій у Європі та Африці, фірми, що торгують квітами в цілому світі, дуже зацікавлені у висновках ґайзенгеймських фахівців. Конкуренція на ринку жорстка, ціни падають, і гарантовано якісний товар напевне даватиме більший прибуток. А доки досліди тривають, професор Людґер Гендрикс радить покупцям:

«Існує ціла низка рекомендацій, що треба робити, аби троянди у вазі стояли довше: від додавання в воду аспірину до підмішування цукру. З мого досвіду, всі ці хатні засоби нічого не дають. Швидше, навіть шкодять квітам. Ліпше загорніть кінці троянд у вологу ганчірку, коли нестимете їх додому. Добре помийте вазу, в якій стоятимуть квіти. Відірвіть нижнє листя та навскіс підріжте стеблини. Міняйте воду кожні два дні. А ще не забувайте: не лише ви виявляєте почуття, коли даруєте троянди. Їм теж притаманні деякі...»

За матеріалами німецької преси