1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Молодь потихеньку спивається "алкопопсом"

6 грудня 2003 р.
https://p.dw.com/p/AOS4
Вони щойно з"явилися на ринку, а вже стали улюбленими напоями на вечірках німецької молоді - так звані "алкопопси" - слабоалкогольна суміш лимонаду й спиртного. Експерти б"ють на сполох: вони вважають, що ці "дитячі забавки" неодмінно приведуть підростаюче покоління до алкоголізму. Як думають впоратися з цією пошестю в Німеччині - про це наш журнал. Кайфовий бар десь на півдні, шикарні дівчата хиляться до накачаних юнаків. Спітнілі тіла звиваються в такт музиці. В цьому рекламному ролику панують екзотика, еротика і добрий настрій. І все це зявдяки різнобарвним солодким напоям, які всі не задумуючись п"ють повними ковтками, як лимонад. Вони звуться "Брізер" чи "Ріґо", "Смірнов айс" чи "Кампарі мікс". Але так звані "алкопопси" не такі вже й невинні, як вони виглядають. У кожній розцяцькованій пляшечці налито в перерахунку 40 мілілітрів горілки. Хлопець: "Я п"ю їх, бо вони просто краще смакують, ніж усе інше". Дівчина: "Так, дуже смачно, і зовсім не помічаєш алкоголь, який чується в усіх інших напоях". Звичайно, молодь знає, що в цих коктейлях є спиртне, але воно, як бачите, не відчувається. Хлопець: "У них вищий вміст алкоголю, ніж у пиві, але оскільки вони солодкі, то молодь думає, що вони не так впливають на організм". Що ж, в середньому ці напої - незалежно від того, чи то ромовий, чи горілчаний лімонади, - мають від 5 до 6 відсотків чистого алкоголю. Це плавний перехід від пляшки лимонаду до пляшки горілки, вважає Рольф Гюлінґгорст з Німецького центру алкогольної та наркотичної залежності. Симпатичними пляшками і притягальною рекламою дітей та молодь цілеспрямовано заманюють до спиртного. "Реклама розрахована на молодь, вони в захопленні від напою, але щонайперше красива упаковка, красива реклама, і все це - на тлі оточення, де всі веселі й щасливі. За таких умов ні в кого немає гальм у голові - адже їм по 18 років". Тому Гюлінґгорст вважає, що саме ці строкаті "алкопопси" відповідальні за зростання споживання алкоголю серед молоді в Німеччині. 12-13 річні підлітки все частіше потрапляють до реанімації після отруєння алкоголем. Рольф Гюлінґгорст: "Звичайно, це шокує, коли в маленькому містечку за рік 50 дітей потрапляють до реанімації з алкогольним отруєнням, діти, які випили стільки, що не можуть стояти на ногах. Такої кількості випадків раніше не було, і тому треба щось робити". Тільки подорожчання "алкопопсу" може стримати молодих людей від купівлі цього добра, вважає Гюлінґгорст: "Досвід показує, що це єдиний шлях, аби зменшити споживання алкоголю. Це доведено в усьому світі. І якщо ми хочемо всерйоз зайнятися цією справою, то треба різко підняти ціни". І тому, очевидно, німецький уряд натисне на гальма: "алкопопс" повинен стати таким дорогим, щоб молодь не могла купувати його за свої кишенькові гроші. Уповноважена уряду з питань наркотиків Маріон Касперс-Мерк теж висловлюється за введення додаткового податку, як це зроблено у Франції, коли ціна за пляшку була подвоєна. "Виробники вже самі почали реагувати. Вони говорять: "Ми добровільно зробимо на пляшках написи про шкідливість алкоголю". Але я не впевнена, що цього буде досить. Мені здається, що французький шлях з підвищенням цін - щоб захистити молодь від цих напоїв - був би правильний і для нас". Врешті решт, у Франції продаж "алкопопсу" після підвищення цін просто рухнув. І саме цього бояться німецькі виробники "алкопопсу" і торгівля. Вони називають цей новий акциз "невиправдано високим штрафним податком". Адже нові напої - це справжнє Ельдорадо для виробників: концерн "Баркаді" продав минулого року 100 мільйонів пляшок - утричі більше, ніж 2001 року. А його конкурент "Діаґео" заробляє своєю "Смірнов айс" половину свого обороту. Але поки буде вирішено питання про додатковий податок, на пляшках має з"явитися напис "З 18 років". Молодь погоджується з правильністю такого першого кроку: "Щодо "алкопопсу", то тут варто сказати, що цей напій можна пити лише з 18 років. Бо чимало продавців продають його, наче сік". Александр Фройнд