Молоді німці хочуть залишатись безпартійними

У 2010 році продовжилось скорочення числа членів німецьких політичних партій. Більше всіх втратили Ліва партія та ліберали із Вільної демократичної партії (ВДП). Навіть у найбільших, так званих, народних партіях – Християнсько-демократичному союзі (ХДС) та Соціал-демократичній партії Німеччини (СДПН) – залишилось менше, ніж по півмільйона членів. Чому молоді німці не хочуть ставати партійними?

Ще 30 років тому політичні партії ФРН могли розраховувати на постійних виборців. Спрацьовувала традиція: батьки голосували за соціал-демократів – і діти, відповідно, так само. Батьки були членами ХДС – їхні діти вступали в цю ж партію. Але сьогодні така естафета поколінь вже не є актуальною.

Почасти це пояснюється тим, що виборці не бачать значущих відмінностей між партіями та їхніми програмами. «Соціал-демократи не захищають інтереси робітників. Християнські демократи не роблять ставку на церковні цінності. А «зелені» від первинного бунтарства перейшли до постматереалізму. На зміну ідеологіям прийшов маркетинг», - пише політолог Франц Вальтер в газеті Süddeutsche Zeitung.

Партії без чіткого профілю й сивочолі політики

Усі німецькі партії намагаються завоювати прихильність середнього класу, а він деідеологізований. Ось і виходить, що християнські демократи проводять політику, що нагадує програми соціал-демократів, і навпаки. Уряд на чолі з канцлером Анґелою Меркель, що завжди виступав за збереження атомної енергетики, тепер виконує давню вимогу «зелених» щодо поступового закриття усіх німецьких АЕС і більш активного використання альтернативних джерел енергії. Як у такій ситуації пересічному виборцю розібратись, яка з партій представляє саме його інтереси?

Члени політичних партій в Німеччині неухильно старіють разом із рештою населення країни. Середній вік членів Лівої партії – 60 років, СДПН та ХДС – по 58 років, ліберальної СВДП – 51 рік. Втім, і деякі «юні» бунтівники з партії «зелених» подорослішали та посоліднішали – їхній вік в середньому складає 46 років.

Щодо молоді – то вона в партії принципово не вступає. Політолог Оскар Нідермайер в інтерв’ю Deutsche Welle пояснює це в першу чергу тим, що нове покоління відчуває стійку неприязнь до будь-яких організацій. Політолог радить усім партіям знайти можливість для того, аби в процесі ухвалення рішень брала участь молодь, навіть за умови, якщо формально до партії вона не належить. А також відмовитись від партійних внесків. «Виходить, що людина задарма витрачає час і сили на партійну роботу, ще й змушена до того ж платити за це», - каже професор Нідермайер.

Інтернет – не панацея від політичної байдужості

За даними інституту соціологічних досліджень з Алленсбаха, близько 10 відсотків німців можна вважати «політичними активістами інтернету». Переважно це – молоді люди. Так, можливо, інтернет – це шанс для партій повернути втрачені позиції, адже усі вони представлені в глобальній мережі? Однак, партійні сайти безмежно нудні й оновлюються вкрай рідко.

Політолог Евергард Гольтманн  в інтерв’ю Deutsche Welle нагадав, що президенту США Бараку Обамі вдалось за допомогою всесвітньої мережі залучити на свій бік багатьох виборців, які раніше політикою не цікавились. Щоправда, особливістю США є те, що вся увага зосереджена на особистості кандидата. Але чи зможуть зацікавити користувачів інтернету політичні партії Німеччини, навіть якщо вони навчаться грамотно використовувати ресурси мережі? Канцлер ФРН Меркель регулярно залишає повідомлення в соціальних мережах. За різними підрахунками, їх читає близько кількох десятків тисяч людей.

Автори: Анна Аппельрат, Олександр Варкентін, Євгенія Куца
Редактор: Леся Юрченко