Міністр навчається, довкілля чекає

А сама Юлія Тимошенко, даючи стислу характеристику наймолодшому - 31 рік - членові Кабміну, сказала: “Головна його кваліфікація – висока чесність”. Саме цієї якості, певне, бракувало багатьом попередникам Ігнатенка, які, за оцінкою преси, перетворили Мінприроди на ефективний інструмент особистого збагачення. Однак, представники численних природоохоронних організацій сприйняли нового “зеленого” міністра - економіста за освітою та колишнього керівника проектів Альфа-банку - що називається, в штики. Чи не зарано? Сергій Федоринчик, керівник інфоцентру української екологічної асоціації “Зелений світ”:

"Я був серед учасників пікету, який зустрічав міністра в перший день його роботи. Він теж запитував, чи не зарано ми вийшли на пікетування. Але з того часу тільки підтвердилося, що він людина, може, й добра, й намагається всіх слухати, проте ніякого власного досвіду чи знань у нього немає. Він вчиться находу. І оскільки це Міністерство є найскладнішим з усіх в українському урядові, то це навчання триватиме не менше двох років. За цей час буде завдано дуже великої шкоди довкіллю. Це все одно, що призначити в лікарню хірургом людину, яка не навчалася в медичному інституті. Звичайно, він теж навчиться, але якою ціною?.."

“Почасти я з Сергієм Федоринчиком погоджуюсь. Справді, хотілося б бачити на цій посаді людину, яка має фахову освіту, має досвід. Але що ж, сталося саме так. У принципі, він людина розумна, системно мислить, дуже швидко навчається, й те, що він уже багато чого навчився, видно. Але знати щось і робити так, як ці знання радять, це різні речі. На сьогодні ці знання міністр поки що не реалізує на прктиці, -

вважає екологічний оглядач тижневика “Столиця”, Олег Листопад. - У той час, як декларуються демократія та свобода, насправді все залишається так, як було”:

“Типовий приклад це заповідні мисливські господарства. Громадськість подала пропозицію, щоб два дуже цікавих об”єкти, а саме, Кримський заповідник та Азово-Сиваський національний парк, передали Міністерству охорони природи. Понад рік тому закритим указом Кучми обидва ці заповідники було передано ДУСі – Державному управлінню справами при адміністрації президента. Навіщо Ленідові Кучмі були ці об”єкти? Він же президент, а не ботанік чи зоолог. Насправді, ми знаємо, що там проводилися полювання для високопосадовців. А нинішній президент Ющенко заявив, що він не мисливець, що це не та забава, якою повинні займатися державні мужі. Чому б не передати тепер ці заповідники природоохоронному відомству? У Київській області є дві території, які теж належать ДУСі, й де теж проводилися панські полювання. Це мисливські господарства Залісне та Білозерське. Туди вклали чимало коштів, але для нас цікаво те, що там збереглася нормальна природа. Тепер, коли полювання вже не відбувається – ми сподіваємося, принаймні, що це так – громадськість запропонувала зробити з цих господарств заповідник чи національний парк. У столичній області, до речі, й досі немає жодного національного парку чи заповідника. Усього й лише треба зробити, що передати майно та кошти з Державного управління справами Мінстерству охорони довкілля. Це ж не те, що шукати кошти на новий заповідник. Уже все готове! Були панські угіддя, а стане національний парк. Але жодних зрушень у цій справі на сьогодні не відбувається. Міністрові, мабуть, соромно в цьому зізнаватися, але його ініціативи часто не знаходять відгуку в інших підрозділах державної влади, в інших чиновників і, зокрема, в адмінстрації президента.”

У січні 125 природоохоронних організацій України написали президентові Ющенку лист, у якому, зокрема, вони вимагали, щоб охорона довкілля обв”язково належала до основних державних пріоритетів. “Ми навіть не наполягали на тому, щоб це стало першим чи другим завданням нової влади,- розповідає представник “Зеленого світу” Сергій Федоринчик. –Головне, щоб такий пріоритет узагалі був”:

“І що ми, зрештою, отримали? Ми отримали 10 сторінок відписок. Причому, з гордістю зазначалося, що над цим листом працювало шість управлінь. Та нехай і 15! Ми пишемо про одне, а нам відповідають про інше. Наприклад, ось уже майже чотири роки, як було ратифіковано Оргуську конвенцію. Це означає, що треба внести зміни до десятків законів, до сотень підзаконних актів і до тисяч, а, може, й десятків тисяч посадових інструкцій. У Мінекології вважають, що це питання можна вирішити, створивши Оргуський центр, тобто, кімнату з відповідною вивіскою. У цій кімнаті зробили добрий ремонт, підлогу вкрили лаком... Оце рівень розуміння проблеми в Міністерстві. Оргуську конвенцію я назвав тому, що це механізм екологічної демократії. І так само, як в Україні завжди фальсифікували демократію взагалі – всі вибори були сфальшовані, але тільки на останніх це вилізло назовні – так само у нас сьогодні фальшують і демократію екологічну. Кожне обласне управління й саме Міністерство щоразу шукають спосіб, як увести в оману, обдурити, як прикрасити дійсність. Вони розуміють, що все одно для уряду це не пріоритет. І ось такий стан нескінченної брехні – він триває.”

“З ким у нас наразі добре складається співпраця, так це з Комітетом Верховної Ради з питань еклогічної політики, - каже виконавчий директор Національного екогічного центру України Віктор Мельничук. – Нас стали частіше запоршувати на парламентські слухання, на засідання регіональних комісій. Комітет, зокрема, підтримав нашу ініціативу щодо заборони добудови Ташлицької гідроакумулювальної електростанції, заради якої потрібно було затопити половину природного парку гранітно-степове Побужжя.” Але в уряді, скаржиться Віктор Мельничук, іде любіювання певних інтересів. Так, будівництво Дністровської ГАЕС має бути завершене в грудні цього або навесні наступного року, а місцева влада з усіх сил намагається замовчати, що 17 положень, які визначають цей об”єкт як екологічно небезпечний, не переглянули й досі:

“Україна сьогодні має такі можливості зі збереження первісної природи, тобто, неторканих природних територій, яких Європа вже не має. Потім ми будемо змушені витрачати величезні кошти на відновлення цих природних скарбів загальноєвропейського та світового значення тільки тому, що не змогли зберегти їх нині.”

Усередині травня в в Дунайському біосферному заповіднику почав працювати потужний земснаряд. Дозвіл на ці роботи, каже екологічний оглядач Олег Листопад, дали одеські підрозділи Міністерства охорони природи, але, зі слів самого міністра, він про це нічого не знав:

“Дуже дивно таке чути, бо, скажімо, ще в Радянському Союзі травень-червень були “місцями тиші”. Не лише в заповідниках, а й у лісах, у тих же заплавах Дунаю заборонялися будь-які роботи, які могли налякати птахів. А в царській Росії, коли риба йшла на нерест, то подекуди навіть у дзвони не били на свята.”

“Жоден міністр у новому уряді не проходив ніякого екологічного навчання. І коли нас запевняють, що все незабаром налагодиться, то які в нас є підстави цьому вірити? - запитує представник “Зеленого світу” Сергій Федоринчик:

“Доки президент Ющенко сам не пройде дводенного екологічного “лікнепу”, а також не змусить усіх мінстрів зробити це, він не буде розуміти, наскільки весь його уряд не відповідає європейським нормам. Ми хочемо почати реорганізацію екологічного руху так, щоб він перетворився на потужну силу. Добре, принаймні, те, що при новій владі для цього є більше умов, аніж це було при всіх попередніх.”

І перший крок у цьому напрямкові вже зроблено. 4-5-го червня на острові Хортиця відбувся установчий з”їзд екологічного руху України. Його учасники, представники майже всіх областей, ухвалили проект “Етичного кодексу екологіста”, створили “Бюро лобіювання” для захисту інтересів довкілля в різних гілках влади й, зокрема, в парламенті, домовилися про видання бюлетеню для обміну досвідом. “За два дні ми встигли багато зробити, - каже Сергій Федоринчик. – Горизонтальне об”єднання природоохоронних організацій - для нас дуже важлива подія. Але прикро, що тільки для нас”:

“Під час проведення форуму Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко були від нас буквально на відстані одного кілометра: на Хортиці справляли тризну з нагоди 230-річчя знищення Запорізької Січі. Запрошення на наш з”їзд ми надіслали президентові заздалегідь. Отже, можливість трохи змінити маршрут і присвятити бодай півгодини екологам була. На жаль, цього не сталося. Це свідчить про те, що представники секретаріату президента й глава запорізької обладміністрації не сприйняли екофорум як поважну подію. Вони, певне, гадали, що це зібрання любителів хатніх тварин і кімнатних рослин, або що головне завдання екоруху це саджати дерева. Тоді, може, й високопосадовці долучилися б, одне-два дерева й посадили б... Особисто я вважаю: не включили нас у програму, то й не будемо набиватися. Ми все одно ще зустрінемося з Віктором Ющенком. Навіть, якщо для цього доведеться встановлювати намети на Банківській.”

З представниками українських екологічних організацій розмовляла

Ганна Лук”янова