Місце відпочинку західноєвропейців – Україна?
2 жовтня 2004 р.
�ку, скільки можливість пізнати нову країну, яку ще не так давно вони не завжди могли знайти на карті.
Мартін та Андреа – успішні в економічному плані люди: він адвокат, вона лікарка. Тож для відпустки могли обрати, практично, будь-який куточок земної кулі. Утім, після недовгих вагань місцем відпочинку-2004 німецька пара обрала Україну:
”До цієї поїздки ми вже відвідали чимало східноєвропейських країн: Росію, Польщу, Чехію, Словаччину. В Україні до цього часу ще ні разу не були. Але багато цікавого про неї чули, про її гарну природу, про старовинні міста Західної України, гори Карпати, чорноморські ландшафти. Тож загорілися ідеєю обов”язково відвідати й Україну.”
Ознайомившись з відповідною путівниковою літературою, Мартін та Андреа самі продумали для себе туристичний маршрут. Цікаво, що подорож вони здійснювали власним автомобілем. Їхнє знайомство з Україною розпочалося зі Львова:
”Ми були у захваті від чудового старовинного центру міста. Були здивовані, що будинки, їхні фасади в такому хорошому стані. Загальна структура старого міста дуже добре збереглася, що, приміромі, характерно не для всіх німецьких міст”.
Зі Львова Мартін та Андреа поїхали до Івано-Франківська, а звідти – в Карпати, де кілька днів провели в турпоходах горами. Німців вразили карпатські краєвиди, неторкнуті простори, яких, за їхніми словами, ніде в Німеччині не знайдеш:
”Ми навіть здійснили сходження на Говерлу разом з паном Ющенком. Там саме відбувалася акція його прихильників, які підтримували в такий спосіб передвиборну кампанію пана Ющенка. Разом з нами на вершину піднімалося кілька тисяч українців. Нас дуже зворушила ця сила-силенна народу, який у такий спосіб демонстрував вболівання за свого кандидата. Така форма підтримки мене дуже вразила. Тобто вони не просто беруть до відома те, що відбувається, але й якимись конкретними діями засвідчують свою політичну заангажованість. Це дуже важливо. Помітне позитивне ставлення до життя, прагнення до прогресу.”
Далі маршрут проліг до Чернівців, де німецька пара відкрила для себе строкате переплетіння різних культур, зокрема й сліди австро-угорських впливів. Потім вздовж кордону з Молдавією Мартін та Андреа поїхали в напрямку Одеси, де зупинилися на невеличкій турбазі всього за 50 метрів до моря:
“Ми мали дуже гарний вигляд, неподалік від морського вокзалу. Там було дуже затишно, подалі від одеської метшуні. Водночас ми могли звідти дуже зручно добиратися до міста. Тож і на пляжі належалися, і місто оглянули. Воно незвичне, історично багате. Будівлі з вигадливим оздобленням вражають, особливо в центральній пішохідній частині. Не дивно, що Одесу відвідує величезна кількість туристів”.
У порівнянні з іншими подорожами, каже Мартін, вони залишилися загалом дуже позитивно здивованими від України. Уявлення про Україну до поїздки, почерпнуті з німецьких засобів масової інформації, що часто мали негативне забарвлення, не справдилися. Навіть спілкування з державними органами – міліцією та іншими, виявилося не таким вже й прикрим, каже Мартін:
“З негативів мушу назвати лише кордон, особливо коли ми вже виїжджали з України. Думаю, що саме черги на кордоні та спосіб, у який там обслуговують туристів, найбільше відлякує іноземців. На кожному кроці доводилося довго чекати, процедура перевірки та й самі перевіряючі були вкрай неприємними. А загалом люди в Україні дуже відкриті, цікаві, гостинні. Вони справляють дуже європейське враження.”
Німецька пара має велике бажання відвідати Україну ще раз, щоб обов”язково побувати в Криму, столиці, на сході країни. “Ми будь-що хочемо знову це зробити, - каже Мартін, - бо це був дуже приємний досвід...”