Найбільшим надбання президента є те, що його можна критикувати

На думку експерта з питань Східної Європи Ґергарда Сімона, протягом останнього року в Україні багато чого змінилося на краще, водночас деякі сподівання та надії не здійснилися. За словами Ґергарда Сімона позитивні моменти можна відзначити у двох сферах:

По-перше в Україні є більше демократії та свободи, ніж колись до того. До найбільших надбань цього року відноситься те, що можна критикувати президента і не боятися репресій. Свобода вираження думки, свобода преси. Відносяться до дуже великих надбань. Це є поворотним пунктом на шляху до демократії.

Головним недоліком річного правління Віктора Ющенка експерт називає те, що чиновники, які були замішані в корупції так і не постали перед судом.

Найбільший недолік, що стався протягом цього року в Україні, це кадрова політика. Ющенку та помаранчевій команді не вдалося звести рахунки із старим режимом – режимом Кучми. Рік тому Ющенко сказав, що тих, хто чинив злочини відправлять до суду. Але до цього часу жоден владнийфункціонер з часів Кучми не постав перед судом.

На думку Ґергарда Сімона протягом останнього року Ющенко не завжди був сильним президентом, коли обставини того вимагали:

Я думаю, що загалом Ющенко недооцінив труднощі які на нього чекали він також надто покладався на своє оточення. Його присутність була обмеженою, він дуже довго сумнівався. Вересневої кризи можна було б запобігти, якби він вжив заходів напередодні. І якби він не дуже покладався на своїх співробітників, але більше робив би сам. Я думаю, йому потрібно було у першій половині минулого року активніше діяти. Він вважав, що його команда, уряд будуть щось робити. Але виявилося, що цей підхід є хибним.

Залом же, твердить експерт, події останнього року швидше можна оцінити позитивно. Такої ж думки дотримуються й представники німецького політик йму. Розповідає Наталія Фібріг:

На думку депутата із соціал-демократичної фракції Бундестагу Маркуса Мекеля, протягом року президентства Віктора Ющенка розвиток України загалом був успішним. Громадські заворушення рік тому були незаперечним успіхом та чітким сигналом Європі, навіть попри теперішні політичні негаразди та високий рівень розчарування серед українського населення.

Це все зрозуміло, я ще тоді міг передбачити такий розвиток подій і певне розчарування. Це старий досвід, про який нам відомо і зі Східної Німеччини, і з інших трансформаційних країн. Люди сподіваються, що їхні умови життя покращаться дуже швидко, а це, на жаль, процес довготривалий. Тепер настали будні та труднощі в політиці, як наприклад відставка уряду Тимошенко. Нинішня перспектива – це парламентські вибори. Ми в Німеччині сподіваємося, що на виборах переможуть сили, які дійсно готові йти проєвропейським шляхом до демократії, і що ці сили будуть готові до співпраці. Саме цей шлях і буде центральним завданням.

Євросоюз і надалі зацікавлений в демократичних перетворенням в Україні, наголошує Маркус Мекель. Він визнає, що з огляду на останні події українські громадяни могли засумніватися в правдивості цієї тези. Протягом газового конфлікту з Росією Євросоюз повинен був чіткіше зайняти сторону України або принаймні дати зрозуміти Росії, що використання газових проблем в політичних цілях для Європи неприйнятно.

Я мушу визнати, що Європейський Союз понад те, що він уже зробив для України, має давати чіткіші сигнали українському суспільству, пересічним українським громадянам. Звісно, Євросоюз зробив чимало – це і зміна Плану дій, і надання Україні статусу країни з ринковою економікою. Ці кроки потрібні, утім людина з вулиці навряд чи їх сприймає. Нам потрібно донести, що шлях України до Європи – наш спільний інтерес.

На думку депутата, конкретним кроком назустріч саме українському суспільству була б широка програма навчання українських студентів в європейських вузах. Саме такими конкретними проектами і потрібно замінити розмови про вступ України до Євросоюзу, каже Маркус Мекель.

Експерт з питань Східної політики Ґергард Сімон вважає, що в України є низка надбань у якраз у зовнішній політиці:

Інша область, де я бачу багато успіхів, де Україна зробила великий прогрес – це зовнішня політика. Україна представляє себе у міжнародному співтоваристві по-іншому. Зовсім не так, як за часів Кучми.

Тетяна Карпенко