1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Національні особливості китайської екології

Керстин Лозе, Ганна Лук”янова5 вересня 2004 р.

“Довкіллю вже ніщо не допоможе, якщо ти не допоможеш йому”.

https://p.dw.com/p/APEe
Фото: AP

Проста й зрозуміла на Заході істина. Звичайно, далеко не всі її дотримуються, зате вже ніхто не сперечається з тим, що природу від невпинного економічного розвитку треба захищати. Досвід, що його мешканці країн, які тільки стали на шлях економічного піднесення, починають набувати. З Пекіна повідомляє Керстин Лозе:

“У південно-східному районі Шанхая йде полювання на злочинців. Три молоді жінки приймають телефонні дзвінки, в яких обурені мешканці міста розповідають про сморід, що йде із ближньої фабрики, про чорну плівку, що раптом затягнула річку, про жахливий гамір на будмайданчику та купи сміття на вулиці. Щодня сюди надходить від 150 до 300 дзвінків. Більшість із них - увечері. Набравши номер 6286-31110, кожний шанхаєць може, так би мовити, випустити пару. Вислуховуючи клієнта, співробітниці центру контролю за станом довкілля заносять необхідні дані в комп”ютер. Уже за тридцять хвилин на місце гіпотетичного злочину вирушають їхні колеги-чоловіки. Якщо інформація підверджується, автор дзвінка отримує винагороду. “Залежно від того, якої саме шкоди було завдано довкіллю, розмір премії, в перерахунку з юаня, може коливатися від 20 до 500 євро”, - розповідає заступник керівника центру Тон Джонг Фей:

“Торік, наприклад, до нас зателефонував один із робітників місцевої хімічної фабрики. Пошуки тривали дуже довго, але зрештою ми знайшли-таки добре замасковане місце, де стічні води по трубах спускали просто в річку. Власник цієї фабрики є дуже відомою людиною в Шанхаї й відіграє важливу роль у громадському житті. Скорставшись своїми зв”язками, він подав на нас у суд, але розгляд справи завершився швидко на нашу користь.”

Такі серйозні порушення викриваються, щоправда, нечасто, - додає Тон Джонг Фей. Більшість сигналів, що надходять до центру контролю за довкіллям, стосується гамору та чаду від ресторанів по сусідству. Віднедавна міська влада заборонила відкривати нові ресторани в житлових кварталах. “Гаряча природоохоронна лінія” існує в китайському мегаполісі вже понад три роки. “За цей час ми розкрили чимало різних злочинів і значно зміцнили екологічну свідомість шанхайців”, - з гордістю зауважує заступник керівника центру. Назвати конкретні цифри чи навести ще кілька прикладів гучних справ Тон Джонг Фей, утім, відмовляється.

На початку 2004-го року китайський уряд вирішив поширити шанхайську ініціативу на всю країну й створити аналогічні центри також в інших містах. Незважаючи на досить-таки передове природоохоронне законодавство, довкілля Китаю дедалі більше стає жертвою стрімкого економічного розвитку, а, точніше, корупції та тіньової економіки. Сім з десятьох найзабрудненіших міст на Землі розташовані в Китаї. У багатьох регіонах країни в житлах немає проточної питної води, бо річки та озера отруєні стоками хімічної промисловості. Власті зрозуміли, що запобігти колапсові можна, лише покладаючись на вуха та очі співвітчизників. Тон Джонг Фей:

“Гарячі лінії” є своєрідним містком між громадянами та урядом. Вони спонукають кожного взяти участь у справі охорони довкілля. Те, що ми за це пропонуємо грошову винагороду, викликано національними особливостями. Зрештою, головне, щоб громадяни нас своєчасно інформували. Екологічно свідомі дзвонять, до речі, просто так. Гроші ж заохочують навіть цілком байдужих до проблем екології людей.”

Із закидами, що така практика чимось нагадує часи культурної революції, коли уряд усіляко підтримував видачу інакодумців, Тон Джонг Фей категорично не погоджується. “Цього разу ми передусім керуємося інтересами народу”, - наголошує заступник керівника шанхайського центру охорони довкілля.