На дні

Слово „Unterschicht” можна почути в Німеччині щодня. У буквальному перекладі воно означає „нижній шар”, але в даному випадку так умовно називають найнижчу соціальну верству населення. Це слово подобається не всім. Його вважають образливим і таким, що поглиблює розкол у суспільстві. Говорить співробітниця церковної організації в Бонні:

„Я б швидше говорила про людей, які мають мало шансів для участі в житті суспільства, чи то шансів на освіту чи інших соціальних шансів”.

Таких у Німеччині – 8 відсотків населення, або 6,5 мільйонів осіб. Ці цифри наведено в соціологічному дослідженні Фонду ім. Фрідріха Еберта, яке офіційно ще не оприлюднено, але яке зараз активно обговорюють.

Коли опускаються руки

За загальним визначенням бідним вважається кожен, хто не може самотужки забезпечити себе всім необхідним для життя: одягом, харчами та дахом над головою. Якщо говорити про гроші, то бідний у Німеччині той, хто має місячний доход менше 938 євро, тобто менше 60 відсотків від середнього доходу, який зараз становить півтори тисячі євро.

В останні роки бідність у ФРН зростає, й за офіційними даними в злиднях зараз живуть понад 13 відсотків громадян. Але не всі вони належать до так званих „нових бідних”, про яких ідеться в дослідженні Фонду Еберта.

Одна з головних ознак цієї нової суспільної верстви, на думку вчених, - соціальна пасивність, летаргія. Ці люди зневірилися в можливості покращити власну долю, не намагаються здобути кваліфікацію, перестали шукати роботу. Така доля нерідко передається „в спадщину”: безробітні батьки народжують дітей, які теж стають безробітними.

„Депресивна” Східна Німеччина

Особливо гостро проблема стоїть у східних федеральних, що колись входили до складу Німецької Демократичної Республіки. За підрахунками соціологів, там кожен п’ятий належить до так званих „нових бідних”. Це люди, які живуть на мінімальну соціальну допомогу. Держава щомісяця платить їм 345 євро, плюс бере на себе витрати на житло. Але цього не вистачає, і люди виживають лише завдяки підтримці родичів, як цей безробітний юнак з міста Шверіна, що на північному сході Німеччини:

„Коли в мене закінчуються гроші, я беру в мами. Вона на пенсії і в неї затримок з виплатами не буває. А інколи вона сама каже, візьми синку, бо в тебе й так мало грошей. Ось так і виживаємо”.

Загроза демократії

Тим часом експерти попереджають про негативні наслідки подальшого соціального розшарування для німецької демократії. На довгу перспективу країна не може собі дозволити існування прошарку населення, який або взагалі не бере участі в житті суспільства, або поповнює лави правих екстремістів, - каже співробітник Фонду Бертельсманна Міхаель Зеберіх.

У свою чергу Вільгельм Гайтмаєр, соціолог з Білефельда, каже, що серед німецького середнього класу поширюється страх падіння в соціальну безодню. В результаті заможні німці дедалі більш агресивно ставляться до бідних, а це небезпечно з політичної точки зору, каже експерт.

Знання – сила?

Німецькі політики пропонують різні рецепти лікування соціальної хвороби під назвою „бідність”. Одні закликають збільшити державну підтримку незаможнім. Інші вимагають підняти податки для багатих. Треті покладають провину на самих бідних. Але більшість сходиться на тому, що головне в здобутті добробуту – це освіта, адже дослідження показало, що „нові бідні” – це люди з дуже низьким її рівнем.

Тому тепер політики обіцяють полегшити дітям з незаможних сімей доступ до дитсадочків, шкіл та вузів. Чи вдасться їм це – покаже час. Поки що ситуація розвивається швидше в зворотному напрямку. Віднедавна вища освіта у Німеччині стала платною.