Не стане лососів, так будуть миші: "золоте століття" генетики

Щоправда, Сі-Сі - перше клоноване кошеня назвали початковими літерами від слів "carbon copy", що означає "скопійоване" - виявилося зовсім не схожим на свій генетичний орігінал. Рейнбоу, донор ДНК, пухнаста кішечка з ясно-брунатними та золотавими плямами, а в Сі-Сі - на білій гладенькій шерсті сірі смуги. Остання має дуже грайливу вдачу, чого ніяк не можна сказати про її прототип, лякливу Рейнбоу . Такий результат розчарував 82-річного мільярдера Джона Сперлінга, який пожертвував університетській лабораторії близько 4 мільйонів доларів, сподіваючись, що генетики зможуть "воскресити" його улюбленого собаку Mіссі. Згодом Сперлінг заснував іншу фірму GCS - Genetic Sаvings and Clone, "Генне зберігання та клонування". Наразі це єдине підприємство в світі, яке спеціалізується на клонуванні Мурок та Сірків. Точніше, на зберіганні зразків їхніх ДНК, бо від 2001-го Сі-Сі так і залишається єдиним клоном хатнього улюбленця, який з"явився на світ. Але вірні господарі надії не втрачають. Чимало з них готові заплатити до півтори тисячі доларів за вилучення генетичного зразка, і до 150 доларів за кожний рік зберігання генетичного відбитку їхнього чотириногого друга. "На великих собачих виставках рекламні проспекти нашої фірми буквально виривають з рук," - стверджує керівник маркетингового відділу GCS.

Клонування нагадує гру в лотерею, кажуть самі генетики. 277 спроб зробив шотландський професор Йєн Вілмот перед тим, як народився перший найвідоміший клон - вівця Доллі. Для появи кішки Сі-Сі знадобилося 87 ембріонів. Усього лише 87, підкреслюють фахівці. "Адже сьогодні кожна не те що клонована, а навіть здорова тварина зі зміненими генами, є науковим успіхом", - каже берлінська ветеринарка, професорка Аніта Ідель, координаторка проекту "Здоров"я тварин і біорозмаїття":

"Головною проблемою при маніпуляціях з генами є те, що більшість зародків тварин гине. У середньому це 200-300 ембріонів на одну спробу. За статистикою, живими на світ народжується 0,5% генетично змінених зародків. Але живими ще не означає повноцінними та здоровими."

Телята й поросята, наприклад, яким замінили ген, що відповідає за гормон росту, не могли стояти, бо їхні суглоби не витримували рекордної ваги. Більшість із них померла, не доживши й до шести місяців. Свійським сільськогосподарським тваринам, узагалі, дістається від генетиків найбільше. Надто вже звабливими видаються ідеї, як то: вивести корів, які даватимуть різне молоко. Одні - на сир, другі - знежирене, треті - з підвищеним вмістом вітамнів. До того ж, ці вузькоспеціалізовані виробниці молока мають бути безрогими, бо навіщо коровам битися? Трансгенні вівці самі скидатимуть вовну. А за допомогою гена шпинату м"ясо свиней стане нежирним і дуже корисним. Курки нестимуть яйця з такою твердою шкаралупою, що вона не битиметься при транспортуванні. Перед генетиками було поставлено також високу мету - нарешті зробити худобу економічнішою, щоб корми значною частиною не оберталися як сьогодні замість м"яса на гній. Американські експерти вже підрахували, що, свині, ККД травлення яких збільшиться на 20% - а до виведення нової породи начебто впритул наблизилися австралійські генетики - дозволить фермерам щороку зощаджувати мільярди доларів. Утім, вважають деякі фахівці, до того, як трансгенні й тим більше клоновані тварини з лабораторій вийдуть на поля, мине ще не одне десятиліття. Професорка Аніта Ідель:

"Прогрес у генетиці, про який так часто повідомляють ЗМІ, полягає в тому, що досліди проводять з дедалі більшою кількістю різних видів тварин, тобто, ширшає коло досліджень. Що ж до наслідків, то майже всі їх ми знаємо на ймення: вівця Доллі, свиня Астрид, торік народився перший клонований жеребець Прометей... Іншими словами, йдеться про унікуми. Генманіпульованих тварин, звичайно, набагато більше, але, як правило, в них порушені репродуктивні функції. Це означає, що без втручання людини вони не здатні до стійкого розмноження. Конвеєрне клонування доведених до досконалості свійських тварин - ось який вигляд в уяві багатьох повинне мати сільське господарство майбутнього. Але спочатку треба було б розшифрувати геном худоби. На відміну від геному людини, він ще дуже мало досліджений".

Те саме можна сказати й про наслідки генних маніпуляцій для дикої природи. Поля з генетично модифікованими рисом чи кукурудзою вже є реальністю. І так само, як неможливо запобігти тому, щоб пилок із "поліпшених" рослин перелітав на дикі, неможливо буде й захистити від гентехнічної продукції річки та моря. Певна кількість мальків з ферм для вирощування риби завжди потрапляє на волю. А якщо це будуть генманіпульовані екземпляри? Любомир Петренко розповідає:

"Самиці лосося, втім як і інших видів риб, охочіше паруються з більшими родичами. Це логічно для еволюційного процесу: сильніші самці дають сильніших нащадків. Для виробників аквакультур не менш важливо, щоб їхній товар виростав якнайшвидше й важив якнайбільше. Вісім років тому американсько-канадська фірма "Aqua Bounty" запропонувала на продаж новий вид генманіпульованого лосося, який набирає «врожайної» ваги в середньому на один рік раніше. Через те, що трансгенна риба зрештою мала опинитися на полицях супермаркетів, Адміністрація з контролю за продуктами харчування США доручила науковцям оцінити ступінь ризику нововведення. Не тільки для людини, а й для довкілля. Остаточних висновків експерти не дійшли й досі. Фірма "Aqua Bounty" так і чекає дозволу на продаж своїх "бройлерних" лососів. Водночас фахівці університету в Західному Лафеєтті, штат Індіана, змоделювали ситуацію поширення нового виду риби на прикладі генманіпульованого японського родича лосося - медаки. Професор Вільям Мор:

"Якщо самці завдяки генним маніпуляціям виростають особливо великими, то й розмножуються вони інтенсивніше. Трансгенні лососі медака, які важчі за звичайних родичів на 83%, запліднюють яєчка приблизно в чотири рази частіше. За дуже короткий час медаки починають повністю витісняти меншого за розміром дикого лосося."

Але витіснивши лосося, самі медаки за умов дикої природи теж проіснують недовго. Будова тіла генманіпульованої риби не розрахована на такий швидкий ріст. У кожному новому поколінні з"являється дедалі більше нежиттєздатних мальків, і, як підрахували американські науковці, всього за сто років популяція медаки повністю вимре. "Звичайно, перспектива залишитися без улюбленого всіма нами дикого лосося є нерадісною, - каже дослідник західнолафеєтського університету, професор Вільям Мор, - але ще в гіршому становищі опиняться ведмеді, орлани та інші тварини. В їхньому раціоні лосось стоїть чи не на першому місці":

"Проблема полягає в тому, що зникнення одного природного виду неминуче поставить під загрозу виживання багатьох інших. Це грубе порушення екологічної рівноваги, і ми навіть не можемо спрогнозувати, чим воно обернеться".

Дикий лосось уже й сьогодні є делікатесом. Це добре помітно з різниці в ціні на продукцію з аквакультур та "справжньою" рибою."

Відомо, що нежирне м"ясо дикого лосося не тільки краще смакує, а й містить набагато більше важливих для організму людини поліненасичених Омега-3 кислот. Але для генетики, видається, й справді немає нічого неможливого. Нещодавно журнал "Nature" повідомив, що науковці Harvard Medical School вивели трансгенних мишей, у м"язах яких теж виробляються Омега-3 кислоти, тобто, риб"ячий жир. Як зазначалося в одному з газетних коментарів: "Посилання американських генетиків на те, що одного дня генманіпульовані миші можуть стати доцільним доповненням до нашого раціону, примушує замислитися..."

За матеріалами німецької преси.