Нобелівська премія: "чоловіки обирають чоловіків"?
13 грудня 2003 р.Реклама
За більш, як сторічну історію Нобелівської премії її лауретами дуже рідко ставали жінки. Найчастіше їм вручали літературну премію та премію миру. В таких галузях, як фізика, хімія чи медицина жінок-лауреатів можна порахувати на пальцях.
"Чоловіки обирають чоловіків", переконана професор літератури Ебба Вітт-Браттстрьом, говорячи про Нобелівський комітет. Під час пошуку кандидатів на жінок дуже рідко звертають увагу. В наглядовій раді Фонду імені Альфреда Нобеля і на його зборах жінки майже відсутні. Відтак і виходить, що лауреати Нобелівської премії - майже завжди чоловіки, каже вона.
758 раз вже вручалася Нобелівська премія. З усіх лауреатів жінок - лише 31, тобто близько 4 відсотків. В галузі економіки жодного разу жінці Нобелівська премія не вручалася, в галузі фізики - двічі, хімії - тричі, медицини шість разів, літератури - дев"ять. Премію миру отримали загалом 11 жінок.
Для більшості жінок-лауреатів шлях до науки був дуже непростим. Так і для Марі Кюрі, яка першою з жінок отримала Нобелівську премію. 1903 року вона поділила премію з фізики разом зі своїм чоловіком П"єром та Анрі Беккерелем за дослідження феноменів випромінювання. В Польщі, на батьківщині Марі Кюрі, в ХІХ столітті жінкам взагалі заборонялося отримувати університетську освіту.
Лише однією Нобелівською премію Марі Кюрі не обмежилася. 1911 року вона отримала почесну винагороду в галузі хімії - за відкриття двох нових елементів - радія та полонія. У той час в Європів посилено розповсюджувалися чутки, ніби Марі Кюрі має любовні стосунки зі своїм колегою П"єром Лангевіним. З цієї причини Королівська академія ледь була не заборонила жінці-науковцю особисто отримати премію в Стокгольмі, розповідає Ебба Вітт-Браттстрьом і продовжує:
"Певно, немає нікого, хто серйозно стверджував би, ніби немає жінок, які могли б бути відзначені Нобелівською премією за їхню наукову діяльність. Однак на практиці все виглядає так, що востаннє цю відзнаку в галузі фізики жінка отримала 1963 року, в галузі хімії - 1964, а медицини - 1983 року. Це не зовсім справедливо".
Ебба Вітт-Браттстрьом не вимагає напряму запровадити квоти для жінок на отримання Нобелівської премії, однак говорить, що вже настав час, щоб критерії вибору кандидатів, якими користується Нобелівський комітет, були уважно переглянуті. До речі, навіть сам Альфред Нобель, коли складав свій заповіт, намагався жодинм чином не говорити конктретно про жінок чи чоловіків-кандидатів на отримання премії. Він зазначив лише таке: премією має відзначатися особа, яка своєю діяльністю принесла найбільшу користь людству. Ебба Вітт-Браттстрьом:
"Він започаткував Нобелівську премію миру, бо натхнення для цього йому надала одна з його кращих подруг, Берта фон Зуттнер. Нобель, певно сподівався, що саме вона отримає першу премію миру. Так не сталося, Берта фон Зуттнер отримала її 1905 року, щоправда ставши першою жінкою-лауреатом Нобелівської премії миру. Все це свідчить однак про те, що сам Альфред Нобель ніколи не виключав жінок з кола претендентів на премію".
Що стосується власного фаху Ебби Вітт-Браттстрьом, літератури, то вона уважає цьогорічного лауреата Джона Кудзі дуже цікавим письменником. Утім, зазначає швецька професор, південноафриканський автор багато чому навчився від письменниці, яка мала б бути відзначена Нобелівською премією ще до нього:
"Безсумнівно, її мала б отримати англійка Доріс Лессінг. Її творчість, яка охоплює вже більш, як 50 років, є винятково важливою і просто неповторною. Втім, слід замислитися й над тим, скільки ще жінок-письменниць повинні були достойні Нобелівської премії, але не були нею вшановані. Варто згадати лише про Вірджинію Вульф, Карен Бліксен, Едіт Уортон, Кетрін Менсфілд, Інґеборґ Бахманн, Ельзу Ласкер-Шюлер, Сімону де Бувуар, Ельзу Моранте, Марґарет Юсенар".
Ебба Вітт-Браттстрьом - не єдина хто говорить про те, що в рівноправній Швеції майже завжди отримують престижну Нобелівську премію чоловіки. Дедалі частіше й голосніше звучить заклик запровадити для відбору кандидатів на премію квоту для жінок. Бо якщо цього не відбудеться, переконані чимало критиків, то чоловіки й надалі обиратимуть лише чоловіків.
"Чоловіки обирають чоловіків", переконана професор літератури Ебба Вітт-Браттстрьом, говорячи про Нобелівський комітет. Під час пошуку кандидатів на жінок дуже рідко звертають увагу. В наглядовій раді Фонду імені Альфреда Нобеля і на його зборах жінки майже відсутні. Відтак і виходить, що лауреати Нобелівської премії - майже завжди чоловіки, каже вона.
758 раз вже вручалася Нобелівська премія. З усіх лауреатів жінок - лише 31, тобто близько 4 відсотків. В галузі економіки жодного разу жінці Нобелівська премія не вручалася, в галузі фізики - двічі, хімії - тричі, медицини шість разів, літератури - дев"ять. Премію миру отримали загалом 11 жінок.
Для більшості жінок-лауреатів шлях до науки був дуже непростим. Так і для Марі Кюрі, яка першою з жінок отримала Нобелівську премію. 1903 року вона поділила премію з фізики разом зі своїм чоловіком П"єром та Анрі Беккерелем за дослідження феноменів випромінювання. В Польщі, на батьківщині Марі Кюрі, в ХІХ столітті жінкам взагалі заборонялося отримувати університетську освіту.
Лише однією Нобелівською премію Марі Кюрі не обмежилася. 1911 року вона отримала почесну винагороду в галузі хімії - за відкриття двох нових елементів - радія та полонія. У той час в Європів посилено розповсюджувалися чутки, ніби Марі Кюрі має любовні стосунки зі своїм колегою П"єром Лангевіним. З цієї причини Королівська академія ледь була не заборонила жінці-науковцю особисто отримати премію в Стокгольмі, розповідає Ебба Вітт-Браттстрьом і продовжує:
"Певно, немає нікого, хто серйозно стверджував би, ніби немає жінок, які могли б бути відзначені Нобелівською премією за їхню наукову діяльність. Однак на практиці все виглядає так, що востаннє цю відзнаку в галузі фізики жінка отримала 1963 року, в галузі хімії - 1964, а медицини - 1983 року. Це не зовсім справедливо".
Ебба Вітт-Браттстрьом не вимагає напряму запровадити квоти для жінок на отримання Нобелівської премії, однак говорить, що вже настав час, щоб критерії вибору кандидатів, якими користується Нобелівський комітет, були уважно переглянуті. До речі, навіть сам Альфред Нобель, коли складав свій заповіт, намагався жодинм чином не говорити конктретно про жінок чи чоловіків-кандидатів на отримання премії. Він зазначив лише таке: премією має відзначатися особа, яка своєю діяльністю принесла найбільшу користь людству. Ебба Вітт-Браттстрьом:
"Він започаткував Нобелівську премію миру, бо натхнення для цього йому надала одна з його кращих подруг, Берта фон Зуттнер. Нобель, певно сподівався, що саме вона отримає першу премію миру. Так не сталося, Берта фон Зуттнер отримала її 1905 року, щоправда ставши першою жінкою-лауреатом Нобелівської премії миру. Все це свідчить однак про те, що сам Альфред Нобель ніколи не виключав жінок з кола претендентів на премію".
Що стосується власного фаху Ебби Вітт-Браттстрьом, літератури, то вона уважає цьогорічного лауреата Джона Кудзі дуже цікавим письменником. Утім, зазначає швецька професор, південноафриканський автор багато чому навчився від письменниці, яка мала б бути відзначена Нобелівською премією ще до нього:
"Безсумнівно, її мала б отримати англійка Доріс Лессінг. Її творчість, яка охоплює вже більш, як 50 років, є винятково важливою і просто неповторною. Втім, слід замислитися й над тим, скільки ще жінок-письменниць повинні були достойні Нобелівської премії, але не були нею вшановані. Варто згадати лише про Вірджинію Вульф, Карен Бліксен, Едіт Уортон, Кетрін Менсфілд, Інґеборґ Бахманн, Ельзу Ласкер-Шюлер, Сімону де Бувуар, Ельзу Моранте, Марґарет Юсенар".
Ебба Вітт-Браттстрьом - не єдина хто говорить про те, що в рівноправній Швеції майже завжди отримують престижну Нобелівську премію чоловіки. Дедалі частіше й голосніше звучить заклик запровадити для відбору кандидатів на премію квоту для жінок. Бо якщо цього не відбудеться, переконані чимало критиків, то чоловіки й надалі обиратимуть лише чоловіків.
Реклама