Новий ”сумнівний” період в історії Іраку
30 червня 2004 р.
�дачі влади, такі сподівання, на думку експертів, вже тепер виглядають примарними.
”Американську адміністрацію розпустили 28 червня. Окупація завершується. Іракський тимчасовий уряд отримує повний суверенітет.”
Такі урочисті слова пролунали з вуст Пола Бремера, тепер уже екс-голови американської цивільної адміністрації в Іраку під час церемонії передачі суверенітету членам іракського уряду. У своїй останній телевізійній промові до іракців Бремер закликав їх брати відповідальність за долю країни в свої руки. Відетпер лише від самих іракців залежатиме майбутнє країни, заявив він.
Хоча американську адміністрацію й розпустили, багато її працівників перевелося на роботу до американського посольства в Іраку – тепер найбільшого за кількістю працівників іноземного представництва Сполучених Штатів у світі. Сам Бремер, мішень незадоволення багатьох іракців, якого навіть спеціальний посланець ООН в Іраку Лахдар Брагімі не так давно назвав ”диктатором Іраку”, залишив Багдад у день передачі влади.
Американські війська – а це близько 140 тисяч осіб – залишатимуться у країні. Відтепер вони називатимуться ”багатонаціональні збройні сили”, головнокомандування якими й надалі здійснюватимуть Сполучені Штати Америки. Втім, відтепер формально іракські урядовці також матимуть право голосу у військових питаннях.
Пересунувши термін передачі влади на два дні раніше, США та уряд у Багдаді хотіли показати, що важелі керування у руках тримають вони, а не іракські викрадачі та бойовики. Бо чим ближчою ставала символічна дата передачі влади 30 червня, тим більше зростало насильство та частішали випадки захоплення заручників. Тепер тимчасовий уряд опинився у надзвичайно скрутному становищі, вважає німецький експерт з питань Близького Сходу Петер Філіпп. Іракські урядовці й надалі перебуватимуть в небезпеці, оскільки немає підстав сподіватися, що напади та замахи припиняться, каже він. Мета викрадачів і бойовиків – перешкоджати нормалізації ситуації, тому, переконаний Петер Філіп, зараз все зосередиться лише на одному пункті – безпеці. У цьому переконаний також і посол Німеччини в ООН Ґюнтер Плойгер:
”Центральне питання – як розвиватиметься ситуація з безпекою. Безпека та припинення насильства – це основоположні передумови не лише для здійснення політичного процесу, для підготовки виборів, але й для економічної відбудови країни та для залучення ООН.”
На жаль, та ситуація з безпекою, яка зараз є в Іраку, ставить під загрозу всі подальші кроки, насамперед долю запланованих на початок наступного року виборів. Вже тепер іракський уряд не виключає перенесення виборів на пізніший термін. Непросто буде залучити до них виборців та кандидатів, якщо вони автоматично перетворяться на ціль екстремістів, пояснює експерт з питань Близького Сходу Петер Філіпп. Через чотирнадцять місяців після офіційного завершення війни в Іраку, веде він далі, мрії іракських громадян пов»язані не так зі свободою та демократією, як з прагненням безпеки та просто намаганнями вижити. Втім, навіть якби ситуація з безпекою покращилася, дивно було б сподіватися на демократизацію країни протягом кількох місяців, каже Петер Філіпп:
«Німеччині після Другої світової війни знадобилося чотири роки до перших вільних виборів і десять років до суверенітету. Чому в Іраку цей процес мав би проходити швидше, якщо до цього там ніколи не було демократії, а майже весь час панував лише тоталітарний режим?»
За таких умов новоспечений іракський уряд навряд чи зможе гарантувати своїм громадянам дотримання їхніх прав та свобод, вважає Петер Філіпп. Експерт розцінює передачу влади в Іраку, попри безсумнівну важливість цієї події, переходом до нового сумнівного періоду в історії країни.