Нові правила для іммігрантів

Одна з центральних тем у німецькій пресі – зміни до закону про імміграцію, що їх затвердив уряд ФРН. Десятки тисяч біженців, які роками чекали політичного притулку, тепер можуть його отримати, хоча й лише за певних умов. Газета Muenchner Merkur налаштована скептично:

Ті, хто говорить про широкий жест, не знають реалій життя. Ухвалені урядом ФРН правила надання політичного притулку ставлять перед серйозним випробуванням близько 100 тисяч іноземців, яким досі відмовляли в такому статусі. Десятки років цій категорії іноземців забороняли працювати. Їм закидали те, що вони сидять на шиї в держави, але закон забороняв їм самим заробляти на хліб. Новий закон дає цій категорії іноземців півтора роки на те, щоб знайти роботу. Кому пощастить, тому дозволять залишитися. Інших депортують, - пише Muenchner Merkur.

Nordsee-Zeitung з Бремерхафена позитивно оцінює нововведення:

Політики... реагують на те, що добровільна інтеграція багатьох іноземців у Німеччині не спрацьовує. Тепер частину з них змусять до дій. Це цілком виправдано, але чи справді Берлін зробив усе від нього залежне, покаже час. Уже зараз критики кажуть, що передумова знання німецької мови не стикується з гарантованим німецькою конституцією захистом шлюбу. Справді, можна сумніватися, що в такий спосіб вдасться запобігти фіктивним шлюбам. Але коаліція свідомо бере до уваги те, що більш суворі норми не завжди справедливі. Зрештою йдеться про те, щоб змусити мігрантів до інтеграції. А це має сенс, зважаючи на паралельні суспільства у великих містах, - пише Nordsee-Zeitung

Тему продовжує Schwäbische Zeitung з Лейткірха:

Неправильно вірити в те, що Німеччина може прожити без мігрантів. Хто розуміє статистичні дані про зменшення населення, той знає, що країні потрібен постійний приток кваліфікованих людей. Закон про імміграцію та норми надання політичного притулку об’єднує одне: в їхній основі лежить реакція, а не ініціатива: як можна вирішити проблеми інтеграції? Хто може залишитися в країні? Між тим дискусія повинна активніше рухатися в іншому напрямку: хто має прийти? Хто потрібен Німеччині? Це складні завдання, але сучасна міграційна політика цілком здатна їх вирішити, - вважає Schwäbische Zeitung.

У міжнародній політиці коментатори продовжують слідкувати за розвитком конфлікту між Великобританією та Іраном, що спалахнув тиждень тому після затримання у Перській затоці британських вояків. Іран звинувачує їх у перетині свого кордону. Італійська La Repubblica пише:

Показані іранським телебаченням кадри 15 британських солдатів, яких тиждень тому затримав Іран у Перській затоці, нагадали про події, що сталися чверть століття тому. В 1980 році Тегеран понад рік утримував американських заручників, використовуючи їх для тиску. В результаті фактичним заручником став тодішній американський президент Джиммі Картер, який так і не оговтався від такого приниження. Натомість британський прем’єр Тоні Блер не має бажання повторювати цей досвід. Тому він не вагається і свідомо йде на загострення, - пише La Repubblica.

На сторінках швейцарської газети Tages-Anzeiger читаємо:

Від моменту викрадення солдатів британський уряд перебуває на мінному полі. Крок за кроком уряд у Лондоні рухається дипломатичним шляхом. Один необережний рух - і ситуація небезпечно загострюється... На щастя, британці поки що утримувалися від поспішних дій. На щастя, Тегеран теж продемонстрував перші сигнали готовності розрядити напругу... Можна тільки сподіватися, що обидві сторони знайдуть шляхи, як утримувати кризу під контролем і поступово її припинити, - пише Tages-Anzeiger.

На завершення – коментар австрійського видання Salzburger Nachrichten:

Навіть країни, що принципово налаштовані до Ірану позитивно, такі як Росія та Китай, вважають напади на чужих військових неприпустимими. Такі дії лише сприяють поширенню недовіри та негативних стереотипів щодо Ірану і посилюють його противників, - вважає Salzburger Nachrichten.