Німецька преса про боротьбу зі СНІДом та проблему втікачів

робою. Форум зараз відбувається в столиці Таїланду. Газета ГАНДЕЛЬСБЛАТТ задається питанням про те, як підвищити ефективність боротьби зі СНІДом, і вітає суворі критерії, які виставляє своїм клієнтам Глобальний фонд, що, до речі, довелося відчути на собі і Україні:

Глобальний фонд боротьби зі СНІДом будує свою діяльність на економічних принципах. Вже зараз - через два роки після його заснування - фонд належить до небагатьох світлих моментів у темному царстві СНІДу. Той, хто хоче отримати від фонду гроші для боротьби з вірусому імунодефіциту людини повинен двічі переконати його керівництво. Спочатку треба скласти продуману медичну та народногосподарську концепцію, тобто – бізнес-план. Потім слід продемонструвати конкретні успіхи. Тим, хто такими успіхами похвалитися не може, відмовляють у подальшому наданні фінансової допомоги. Зрештою, також ті, хто робить внески до фонду, хочуть бачити результати - а це переважно західні уряди, - читаємо в газеті ГАНДЕЛЬСБЛАТТ.

Газета МІТТЕЛЬДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ звертається до такого аспекту проблеми:

Багато людей втратили страх перед вірусом. Вже підросло покоління, яке не памятає істерики, що виникла після того, як 1981-го року хворобу було вперше виявлено в США. Тоді всі говорили про катастрофу, яку може спричинити СНІД. Тепер про хворобу говорять хіба що на конференціях фахівців та в Міжнародний день боротьби зі СНІДом. Передчасні повідомлення про дивовижну дію медичних препаратів та успіхи терапевтичних методів зробили свою справу: реклама ліків, які дозволяють жити разом з вірусом в організмі, породили фальшиву надію. Акцент робиться на тому, що начебто можна вести нормальне життя. Водночас замовчуються жахливі побічні явища”, - застерігає газета МІТТЕЛЬДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

А тепер перейдемо до теми африканських втікачів, які впродовж трьох тижнів вимушені були жити на борту німецького судна ”Кап Анамур”, оскільки Італія відмовлялася прийняти цих людей. Газета ФУЛЬДАЕР ЦАЙТУНГ у зв”язку з цим пише:

”Суперечка навколо втікачів на борту німецького рятівного судна ”Кап Анамур”, яка тривала кілька тижнів, перетворилася на неприглядну сторінку історії європейського права з надання політичного притулку. Будемо сподіватися, що з цього інциденту буде винесено правильні уроки. Навіть важко собі уявити, що 37 африканцям, які на гумовому човні полишили свою батьківщину, шукаючи порятунку від насильства та вбивства, впродовж майже трьох тижнів відмовляли в допомозі”, - наголошує газета ФУЛЬДАЕР ЦАЙТУНГ.

Газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР вважає, що тінь цієї історії лягає на весь Європейський союз:

”Мальта, Італія, Німеччина – рятуючись від вбивств та депортації на своїй батьківщини, люди, яких підібрало судно ”Кап Анамур”, застрягли на мілині європейської політики щодо втікачів. Італія після тривалого тактичного зволікання хоч і відрикла вхід до фортеці ”Європа”, але можна бути впевненим, що суперечка навколо подальшої долі втікачів ще не завершена. Порівняйте: тут йдеться про надання притулку 37 особам – водночас тільки Чад, сусідня із Суданом країна, яка й без того має чимало власних проблем, вже прийняла 180 тисяч віткачів з провінції Дарфур. Але Європа, яка використовує кожну нагоду, аби наголосити на християнських традиціях, до яких належить і любов до ближнього, дозволяє бюрократам діяти на власний розсуд. Це просто ганебно”, - вважає газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

Газета ЗЮДКУРІР наголошує:

Щоб не говорили закони, угоди та параграфи, Італія більше не могла відмовляти втікачам. Країна хоч і виконує невдячне завдання з охорони кордонів всієї Європи, намагаючись зупинити неконтрольовану міграцію та борючись з перемитниками, але це зовсім не означає, що можна заплющувати очі на життя людей, яким у відкритому морі загрожує смерть. Без політичної далекоглядності кожна гуманітарна допомога залишиться мильною бульбашкою. Найважливіше завдання полягає в боротьбі з причинами, які спонукають людей шукати притулку в інших країнах, - наголошує газета ЗЮДКУРІР.

Огляд німецької преси підготував Володимир Медяний