Німецький експерт: ”Ющенку буде важко, але в боротьбі в нього будуть і партнери”
10 січня 2005 р.
Захід з нетерпінням очікував оголошення офіційних результатів президентських виборів в Україні. І справа тут не лише в тому, що Ющенко вважається ”прозахідним” політиком так само, як Янукович – ”промосковським”. Важливішим є те, що за тижні між другим і третім голосуванням в Україні відбулися разючі зміни. З точки зору Заходу вона в розвитку громадянського суспільства з заспаної Попелюшки перетворилася на привабливу красуню. Сотні тисяч українців на київських вулицях засвідчили, що вони не лише поділяють демократичні цінності, а й хочуть за ними жити. Саме про це ми і говорили з експертом з питань Східної Європи, науковим працівником мюнхенського Центру прикладних політичних досліджень Іріс Кемпе. Вона вважає, що передусім зовнішня політика країни набуде інших рис:
Зовнішня політика буде сильнішою і більш передбачуваною. Вона краще сприйматиметься суспільством. Не буде інструменталізації зовнішньої політики, як це було за президента Кучми. Виважений прозорий курс зближення з Євросоюзом та НАТО стане певним пріоритетом. Одночасно Ющенко повинен буде дбати і про конструктивні відносини з Росією. Я порадила б йому проводити щодо Росії активну конструктивну політику, тобто Україна не повинна залежати від того, який настрій сьогодні у Москви, кого Путін запрошує на свій день народження, а кого ні. Ющенко повинен підходити до цих відносин з певними ідеями і вимогами.
Чимало німецьких експертів вважає, що Ющенкові все ж доведеться робити ”шпагат” між Москвою і Брюсселем...
Так, це ”шпагат”, але шпагат, у якому рветься не так вже й багато. Курс на Захід буде у внутрішньому розвитку, це показала і ”помаранчева революція”. Адже Москва не така приваблива що торкається демократії, ринкової економіки, громадянського суспільства. Це західні цінності, які супроводжували суспільні революційні процеси в Україні. Одночасно Україна залишається країною, яка має тісні зв”язки з Росією. Це і мовна близькість, і колишня приналежність до радянської імперії. Усі ці речі змусять Ющенка проводити щодо Москви політику принаймні кооперації.
Чимало суперечок, зокрема на Заході, ведеться про політику Європейського союзу щодо України. Спостерігачі закидають офіційному Брюсселю значну оглядку на те, що скаже з того чи іншого приводу Кремль...
Демократичні сили в Україні вже давно вимагали від Європейського союзу не зупиняти розширення ЄС на кордоні Польщі, дати Україні перспективу розвитку в напрямку Заходу. Але ЄС був дуже стриманим, завжди на перший план виходило міркування: Україна повинна бути демократичною, там має бути громадянське суспільство, і одночасно говорили, що всього цього в Україні поки що нема. Але те, що відбулося останніми тижнями в Україні, – це саме те, чого прагнув Захід, громадянське суспільство і демократія раптом активно вийшли на вулиці Києва та інших міст. Але після другого туру ЄС повівся дуже розумно. Зокрема стараннями Солани, до якого долучилися нові члени – Польща та Литва, – була залагоджена політична криза. Нині від Євросоюзу треба вимагати наступного кроку. Уряд, який буде обрано, президента Ющенка Захід повинен потужно підтримати. Не можна допустити того, щоб і далі велася мова лише на рівні розпливчастих формул типу ”спочатку демократія і громадянське суспільство, а там – продивимося”. Тому нині слово за західноєвропейськими столицями і ЄС.
Складні проблеми очікують на Ющенка і у внутрішній політиці, адже опозиція просто так реальну владу не віддасть. На її боці за повернення втраченої влади стоятимуть численні українські олігархи, які нагромадили свої маєтності за часів правління президента Кучми. Яку роль відіграватиме олігархія в українському політичному житті, запитали ми німецького експерта з питань Східної Європи Іріс Кемпе:
Це одна з найбільших проблем Ющенка - провести лінію поділу між політикою і економікою. Але наскільки я можу це сьогодні оцінити, нині й олігархи намагаються зайняти щодо Ющенка помірковану позицію. Олігархія в Україні не така міцна, як у Росії, тут олігархи не такі впливові. Водночас тут є підприємці, які зацікавлені в суспільній модернізації. Це важливо. Ці актори від економіки хочуть закріпити у правових нормах своє право на володіння певними цінностями і тому підтримують Ющенка. Відтак, йому буде важко, але в цій боротьбі у нього будуть і партнери.