Німецький політолог радить йти шляхом компромісу та вчитися у Фінляндії

Пане Отт, чи не могли б Ви підбити підсумки п"ятнадцятирічного розвитку України?

Для України ці п”ятнадять років були дуже бурхливими. Україна досі страждає від нестабільності її політичної системи, викликаної постійним протистоянням політичних структур та слабкістю політичних партій. На жаль, і через п”ятнадцять років своєї незалежності в країні зберігається культурна, мовна та політична поляризація. Такий розкол притаманний також політичній еліті. Що ж стосується зовнішньої політики, то тут Україна може похвалитися більшими успіхами. Вона навчилася краще представляти себе в світі. Багатовекторну зовнішню політику свого попередника на посаді президента Леоніда Кучми Віктор Ющенко замінив прозахідною політикою.

Однак на чолі уряду тепер стоїть людина, яка виступає за тісніші стосунки з Росією. Чи вдасться за таких умов Ющенкові зберегти свій прозахідний курс?

Гадаю, що так. Згідно з конституцією, за зовнішню політику відповідає саме президент. Звичайно, враховуючи той факт, що уряд очолює проросійськи налаштований лідер Партії регіонів Віктор Янукович, процес зближення із Заходом відбуватиметься повільніше. Але я не думаю, що Янукович та його уряд поставлять під питання просування України в європейському напрямку. Хоча не можна виключати, що Україна, нормалізувавши свої відносини з Росією, знову частково повернеться до багатовекторного курсу. На мою думку, відбудеться своєрідне розділення ролей. Ющенко піклуватиметься підтримкою відносин із Заходом, а Янукович зберігатиме хороші стосунки з Росією і таким чином доповнюватиме політику президента. Зовнішня політика нагадуватиме дволикість Януса. Зразком тут, вірогідно, може слугувати Фінляндія. Упродовж багатьох років ця країна перебувала на європейській окраїні й стояла в тіні Радянського Союзу. З іншого боку, вона завжди дивилися на Захід. Врешті-решт, її прийняли до Європейського союзу, але вона зберегла й хороші відносини з Росією. Україна тут могла б багато чого повчитися.

Повернімося до внутрішньої політики. Чому Україні, на Вашу думку, досі не вдалося подолати внутрішньополітичну нестабільність, про яку також говорили й Ви?

Тут є багато причин. За часів Кучми таке протистояння між політичними структурами носило перманентний характер. Колишній президент намагався розширити свої повноваження на шкоду парламенту, який перебував в опозиції до Кучми. Сподіваюсь, що тепер політичні баталії між окремими політичними структурами вже не носитимуть такого гострого характеру. Варто згадати, що жертвою політичного протистояння в минулому завжди був український уряд. За минулі п”ятнадцять років у Києві змінилося п”ятнадцять кабінетів міністрів. Причини носили не тільки політичний характер, але й характер суперечок на особистому рівні між окремими політиками.

Нині деякі політики відсвяткували своє повернення. Чи не означає це, що разом з ними повернеться й колишнє внутрішньополітичне протистояння?

Я не думаю, що нам знову доведеться мати справу з таким гострим суперництвом, як це було в минулому. Новий президент України Віктор Ющенко налаштований на компроміс, і він може відігравати роль посередника, підштовхуючи супротивні сторони до пошуку спільної мови. Підписання Універсалу я розглядаю як його здатність шукати компроміс також зі своїми політичними опонентами. Те, що Юлія Тимошенко опинилася за бортом, є свідченням прагнення України до компромісів. Тобто, безкомпромісна Тимошенко пішла в опозицію, а лідери політичних сил, які прагнуть до компромісу, підписали Універсал. Будемо сподіватися, що українські політики більше не воюватимуть одне проти одного, а уряд нарешті почне вирішувати нагальні проблеми.

Як після всіх цих політичних баталій, після неспроможності „помаранчевих” сформувати власний уряд, повернення на посаду прем”єра Віктора Януковича, сприймається Україна на Заході?

Увага Заходу все ще зосереджена на Вікторові Ющенку та на його обіцянках, зроблених ним під час „помаранчевої” революції. Західні політики сподіваються, що він їх виконає. Це стосується, як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Після того, як уряд сформував Віктор Янукович, політики в Берліні, Лондоні, Брюсселі почали демонструвати більшу обережність. Тепер всі хочуть побачити, які реальні кроки робитиме новий прем”єр, а вже потім робитимуть якісь висновки.

Розмову записав Володимир Медяний