Німецький уряд примусить банки відкладати «на чорний день»

За попередніми підрахунками міністра фінансів Вольфґанґа Шойбле, щороку до стабілізаційного фонду надходитиме 1,2 мільярда євро. Загалом протягом 25 років, за даними ЗМІ, фонд має накопичити 25 мільярдів євро. Дві третини відрахувань припадатимуть на найбільші приватні банки країни, решта – на менші банки, державні кредитно-фінансові установи та ощадні каси. Рішення про стабілізаційний фонд уряд ухвалив на засіданні у середу. Відповідний законопроект, як очікується, буде внесено до Бундестагу влітку.

Серед превентивних заходів, які пропонує уряд Німеччини, також розширення повноважень держави щодо роздрібнення великих банків, які переживають труднощі, та упорядковане банкрутство окремих частин фінансових інститутів. Крім того, в уряді хочуть підвищити термін відповідальності топ-менеджерів акціонерних товариств від п’яти до десяти років.

Європейський підхід

У засіданні німецького уряду взяла участь і міністр фінансів Франції Крістін Лаґард. Це перший випадок, коли на урядове засідання у Берліні запрошена офіційна особа іншої держави. У відповідь міністр фінансів Німеччини Вльфґанґ Шойбле отримав запрошення на засідання французького уряду, присвячене подоланню наслідків фінансової кризи. Таким чином Берлін і Париж хочуть продемонструвати тісну співпрацю у пошуку відповідей на глобальні виклики та підготувати ґрунт для вироблення загальноєвропейських засад фінансової стабільності.

Скепсис опозиції і банкірів

Опозиційні фракції у Бундестазі назвали заплановану суму відрахувань замалою. Натомість банкіри висловлюють сумніви у доцільності створення стабілізаційного фонду і говорять лише про зайве навантаження на кредитно-фінансові установи. Антиглобалістична мережа Attac вбачає у стабфонді хибний сигнал. «Цей фонд слугуватиме банкам «подушкою безпеки» і лише спровокує менеджерів до більш ризикованих операцій», - йдеться у заяві Attac.

Виконавчий директор Федерального об’єднання німецьких банків Манфред Вебер заявив, що банки не заперечуватимуть проти створення стабілізаційного фонду. Водночас Вебер застеріг: це не панацея. «Якщо кредитно-фінансова установа опинилася у скрутному становищі, спершу мають діяти власники, потім кредитори, наступними мають бути механізми безпеки, створені об’єднаннями банків. Стабілізаційний фонд має бути крайнім заходом», - наголошує Манфред Вебер.

Євген Тейзе/Наталя Неділько/Reuters, dpa