Німецько-польський дует у Києві

Йошка Фішер і Адам Ротфельд пробули в Києві лише кілька годин. За цей час прориву в українсько-польсько-німецьких відносинах не сталося. Не було й нових заяв про перспективу України стати членом Євросоюзу. Це питання взагалі було винесено за рамки переговорів. Натомість обговорювалися конкретні справи – вступ України до СОТ, статус країни з ринковою економікою, культурний та науковий обмін.

Хоча результати візиту не було закріплено на папері, оглядачі звертають увагу на символічне значення спільного перебування німецького та польського міністрів у Києві. З проханням дати оцінку візиту Фішера й Ротфельда ми звернулися до публіциста й експерта Клауса Бахманна, кореспондента впливових німецьких і польських газет. Бахманн – автор кількох книжок про німецько-польські та українсько-польські відносини.

DW: Пане Бахманн, яки Ви оцінюєте той факт, що німецький та польський міністри закордонних справ разом відвідали Київ?

КБ: Це – значний прогрес. Це показує, що позиції Німеччини й Польщі зблизилися, адже ще кілька місяців тому вони мали різні погляди на Україну. Німеччина й Польща тепер ставляться до долі України, як до європейської справи, а не як до питання двосторонніх відносин.

DW: Якими будуть наслідки цього візиту? Чи можна говорити, що тепер інтереси України в Європі представлятиме дует ”Німеччина-Польща”?

КБ: Це було б добре, але в Німеччині досі більше зважали на російські інтереси в Україні, ніж це робили поляки. Тобто це різниця в підході Німеччини та Польщі. Крім того, у Німеччині часто говорять про негативні наслідки можливого вступу України до ЄС, наприклад, про фінансовий аспект. Натомість у Польщі наголошують на геополітичних перевагах.

DW: Ви згадали Росію. Раніше Німеччина дуже обережно ставилася до сфери впливу Москви, якою вважається Україна. Що змінилося?

КБ: Принаймні, можна говорити, що ставлення самого Путіна до нового українського керівництва змінилося. Тому Німеччина може піти на більш відверті кроки щодо України, не ризикуючи посилити підозріле ставлення в Москві. Але на мою думку, в Німеччині зрозуміли, що Україною треба більше цікавитися й робити це не тільки в контексті ”візової афери”, в центрі якої – нелегельні робітники й злочинці. В першу чергу Україна – це дуже велика європейська країна, що йде шляхом демократії. Ця країна має дуже багато спільних з Західною Європою цінностей.

DW: Польща й раніше послідовно виступала за активізацію співпраці України з ЄС. Тепер Польщу підтримує Німеччина. Чи посилить це позицію України на переговорах у Брюсселі?

КБ: Так, однозначно. Тоді польську підтримку України не можна буде списувати на історичні зв”язки або сприймати як інтереси однієї країни-члена ЄС. Тепер можна говорити, що Україною опікується значна частина Євросоюзу. Думаю, що тепер Польщі буде набагато простіше просувати в ЄС пропозиції щодо України. Але й українським дипломатам буде легше відчиняти брюссельські двері, адже за ними стоятимуть дві відносно великі й відносно важливі країни Європейського союзу.

DW: Що конкретно можуть зараз зробити ФРН і Польща для України?

КБ: Україна сподівається отримати, як зараз модно говорити, ”дорожню карту”, в кінці якої відкривається можливість повноцінного членства. У зв”язку з цим я хотів би наголосити на одному важливому моменті. Я вважаю дуже перебільшеними побоювання німців, що претенденти на членство в ЄС прагнуть у першу чергу доступу до європейських грошей. Насправді йдеться про рівноправ”я, про право голосу в єдиній Європі.