Німці популяризують українську культуру

„Премію миру Еріха Марії Ремарка” вручають в Оснабрюку кожні два роки, відзначаючи наукові роботи, твори журналістів та письменників. Головне - вони мають бути присвячені темі миру - внутрішнього чи зовнішнього. Цього року одним з номінантів став Юрій Андрухович.

Розповідає Наталя Неділько:

Оснабрюк - старовинне романтичне містечко, де на вузеньких вулицях височіють готичні собори та вежі, німці називають містом миру. Не тільки тому, що тут народився і виріс всесвітньо відомий письменник - гуманіст Еріх Марія Ремарк а й тому, що саме тут у 1684 році, після 30-річної війни був укладений Вестфальський мир.

Переповнена зала в старовинній готичній будівлі ратуші міста Оснабрюк вітала Юрія Андруховича бурхливими оплесками. З вітальним словом виступили бургомістр Оснабрюка Ганс Йозеф Фіп, представники журі та професори-літературознавці. За словами, одного з членів оргкомітету „Премії Ремарка” - Ути Зауер, журі одразу надало перевагу творам українського письменника:

„Журі щоразу зосереджує свою увагу на різних точках земної кулі. Цього року нас особливо зацікавила Європа. А саме ті країни, де культура і демократія перебувають у пригніченому стані. У зв’язку з цим журі назвало Юрія Андруховича одним з найважливіших інтелектуальних голосів України. Його блискучі твори, це також важливо, відкривають нам досі невідомий регіон Європи. За допомогою своїх книжок, які вже є в німецькому перекладі, він створює зовсім інший образ України.”

Спеціальну винагороду для письменників та есеїстів Андруховичу вручили в рамках премії миру імені Еріха Марії Ремарка, котру заснували 91го і кожні два роки присуджують за твори, спрямовані на звільнення людини від гноблення – у будь-яких формах. За словами Ути Зауер, особливо популярним Юрій Андрухович став саме останнім часом, після бурхливих політичних подій в Україні.

„Україна після помаранчевої революції опинилася в центрі уваги журі. Також визначальним фактором є і те, що ці книги з’явилися у Німеччині саме в той час, коли виник підвищений інтерес до України.”

Юрій Андрухович не приховує свого задоволення від цієї премії. Від офіційного визнання, тим більше визнання не на Батьківщині, а за кордоном. Однак, замислюється, як після цього бути далі.

„Це приблизно так, я колись пригадую в дитинстві бачив, це була карикатура. Реакція двох письменників після отримання однакової премії. Один з них, отримавши премію, каже :” Ну, тепер я можу вже писати все, що хочу” , а другий каже:” ну тепер я вже не можу писати все що хочу”. У моєму випадку це така, ніби змішана позиція з того першого і того другого.”

Окрім титулу „одного з найважливіших інтелектуальних голосів України” "патріарх бу-ба-бу" отримав також 5 тисяч євро. За словами Андруховича, це не така велика сума, щоб мати на неї якісь плани.

„Загалом тут ідеться швидше про саме ім’я цього письменника, все-таки Еріх Марія Ремарк належить до достатньо вагомих для літератури 20-го століття постатей. Мене більше тішить цей контекст. А грошова сума, ну вона не зайва, безумовно. Якось розсудливо нею скористаюсь.”

За словами письменника, окрім Німеччини, його книги видаються сьогодні в Іспанії, Франції, Словаччині, Румунії, Угорщині, Польщі та кількох інших європейських країнах, а приблизно тиждень тому вийшов друком у США роман „Перверзії”. Тож, цілком можливо, що в найближчому майбутньому Юрій Андрухович отримає ще не одну міжнародну винагороду.

Наталя Неділько. Оснабрюк.

Німецька преса знову неохоче пише про Україну. До того ж прослідковується тенденція минулих років - друкують більшістю негативні матеріали. Змінити стереотипи та водночас репрезентувати Європі українську сучасну літературу вирішив культурний центр „Гете- інститут“. Не зважаючи на те, що його призначення – знайомити світ з німецькою культурою. Розповідає Олена Грищук:

Минулого тижня Гете- інститут у Києві чинив екстравагантні як на нього речі: прищеплював німцям любов до українського постмодерну та спільно з Британською Радою розмірковував про плекання у свідомості українців європейських політичних цінностей. Для того, щоб відкрити європейцям світ українського літературного авангарду, до Києва запрошені журналісти провідних німецьких видань та літературні агенти знаних видавництв. Деякі з них чесно говорили, що про Україну наразі знають небагато. Розповідає журналістка берлінського видання “Berliner Zeitung“ Сабіне Фобіль:

"Зізнаюсь, мені відомі тільки твори Юрія Андруховича і Андрія Куркова, які чудово перекладені німецькою. Але перекладати треба більше! Хоча це вже питання до німецьких видавців, чи готові вони інвестувати у такі проекти. Перебуваючи тут, я відкрила для себе Україну не тільки як державу, в якій відбулася революція. Це цікава країна, і я спробую донести це до читачів”

Мартін Мітттельмайєр, лектор видавництва „Люхтерганд“ каже, що інтерес до української літератури як такий існував і раніше, але тільки зараз з’явилось економічне підґрунтя для видання творів українських авторів:

"Видавництво “Люхтерганд” завжди працювало у східноєвропейському напрямку. Ми видавали твори росіян Маканіна і Пєлєвіна, німецькомовну авторку з Угорщини Терезію Мора та інших. Наразі ж нашій ініціативі звернутися до українських авторів сприяє те, що посилився загальний інтерес до України. Подивіться на Адруховича, популярність якого після революції стрімко зросла. Тобто тепер можна розраховувати на збільшення обсягів продажу творів українських авторів."

Втім, Мартін Міттельмайєр вважає, що самого видання книжок недостатньо, щоб європейське культурне середовище відразу сприйняло Україну:

"Це один елемент з багатьох. Україна увійшла у свідомість європейців. Тепер важливо, щоб у Європі оцінили всю культурну палітру цієї держави."

Втім, і Україну необхідно більш активно долучати до європейського життя. Так вважають у Гете- інституті, а тому вирішили дещо змінити профіль діяльності в Україні. У новому приміщенні, яке урочисто відкрили минулого тижня у Києві, у просторій конференц-залі будуть презентувати також проекти політичного спрямування. Розповідає професор Юта Лімбах, президент Гете- інституту:

“Контроль за владою, діяльність політичних партій – ці теми є важливими для України. Ми чітко покажемо, що попри всі культурні відмінності, може відбуватись плідне політичне та економічне співробітництво. Гете-інститут зараз намагається донести таку думку, що поняття «культура» можна розуміти ширше. Сфера культури охоплює не тільки художнє мистецтво чи театр, а й правову культуру, культуру плекання конституційних принципів. Ми прагнемо до спільного, одноманітного розуміння цих цінностей. Щоб майбутнє, було позбавлене війн і конфліктів”.

Під час зведення нового приміщення для Гете- інституту в столиці України правдивість останньої тези Юти Лімбах німці перевірили на практиці. Здача будівлі затрималася щонайменше на рік через конфлікт з українськими партнерами. За словами президента федерального відомства з питань будівництва Флоріяна Маусбаха, перший український підрядник брутально нехтував вимогами техніки безпеки, й це коштувало життя двом українським робочим. Саме тому німецьке відомство вирішило розірвати контракт з українською будівельною фірмою, але у відповідь наштовхнулося на шантаж і погрози. Флоріян Маусбах:

“Коли мої співробітники оглядали стан, в якому перебувала споруда, на вході їх “вітали” дві мотузки у формі петлі. Ми розірвали відносини з будівельним підприємством, і будівельні роботи припинилися майже на рік. Тільки тепер, за три з половиною роки по тому, я радий, що все скінчилося. Будівельний майданчик під назвою “спільна Європа” зараз також переживає період застою, і щоб рухатися далі, необхідно відкрито говорити про проблеми і не прикрашати дійсний стан речей.”

Тільки таким чином справді можна буде щось покращити” – говорить Флоріян Маусбах.

Олена Грищук, Наталя Неділько, Тетяна Карпенко