ОБСЄ: інструмент впливу чи допомога демократії?

нь ОБСЄ:

Суперчка між західноєвропейськими країнами та Росією заледве не позбавила ОБСЄ дієздатності навесні цього року, оскільки Москва блокувала бюджет Організації аж до початку травня. На переконання уряду в Москві ОБСЄ перетворилася на інструмент Заходу, який він використовує для впливу на пострадянську територію на шкоду російським інтересам. Як приклад згадано Помаранчеву революцію в Україні минулого року. На думку російських представників, революція була б неможливою, якби сотні спостерігачів за виборами від ОБСЄ не задокументували численні порушення та маніпуляції, вчинені режимом президента Кучми. В такий спосіб, нібито, Захід допоміг опозиції вивести на президентську посаду Віктора Ющенка. Без технічної підтримки ОБСЄ, вважають в Кремлі, справа не дійшла б до третього туру, в якому Віктор Янукович зазнав нищівної поразки.

Далі газета FRANKFURTER ALLGEMEINE перелічує інші приклади, якими Кремль арґументує свою незгоду з політикою ОБСЄ:

За схожим сценарієм роком раніше в Грузії прийшов до влади прозахідно орієнтований президент Саакашвілі. Також у поваленні влади в Киргизстані ОБСЄ відіграла роль каталізатора, оскільки її спостерігачі зафіксували масові порушення на виборах з боку команди колишнього президента Акаєва. Але те, що росіяни називають „спробою США та ЄС вплинути на політичні процеси в колишньому Радянському Союзі на шкоду Росії“, насправді є процесом спостереження за дотриманням принципів демократії та правової держави, на які добровільно погодились всі 55 країн-членів ОБСЄ.

Підкреслює FRANKFURTER ALLGEMEINE і нагадує:

Ще в 90-х роках учасники ОБСЄ уповноважили організацію проводити спостереження за виборами. Тоді було вирішено, що ОБСЄ має допомогти країнам у Південній, Центральній та Східній Європі, а також на території колишнього СРСР, котрі перебувають на стадії трансформації, у побудові демократичних держав, – зазначає FRANKFURTER ALLGEMEINE.

Перейдемо до іншої теми. Газета VOLKSSTIMME коментує заяву Єврокомісії щодо переговорів з Анкарою про вступ Туреччини до ЄС:

Європейський Союз вже кілька років поспіль крутить питанням вступу Туреччини як циган торбою. Фішки з написами „Так“ і „Ні“ пересуваються то туди, то сюди. І от, нарешті, Європейська Комісія оголосила про своє рішення: 3 жовтня розпочнуться переговори про повноцінне членство. Але вони триватимуть щонайменше один рік.

Зазначає VOLKSSTIMME і веде далі:

Навіть криза в ЄС, яка загрожує самому його існуванню, не змусила керівну команду в Брюсселі натиснути на гальма. Зрештою, Анкара має на своєму боці Великобританію та супердержаву США. З іншого боку, нова зірка французької політики Ніколя Саркозі заявляє про необхідність віддалити кордони Європи від Малої Азії. А найімовірніший наступний канцлер Німеччини Анґела Меркель виступає за модель привілейованого членства. Тож заява про невідворотність переговорів зовсім не означає, що Євросоюз готовий відмовитися від свого крутійства, – прогнозує VOLKSSTIMME.

Продовжуючи тему, газета WELT висловлює свій скепсис щодо шансів Туреччини стати повноцінним членом Євросоюзу:

Європейська Комісія визначила рамки для переговорів з Туреччиною про вступ і відкидає будь-які спроби змінити розклад руху, навіть незважаючи на кризу в ЄС. Чиновники в Брюсселі заявляють, що ще в грудні минулого року глави дежав та урядів Євросоюзу затвердили цей план. З формального боку це так, але реально зусилля Комісії виглядають марними. Не даремно ж в угоді між Брюсселем та Анкарою у першому ж пункті висловлено застереження про призупинення процесу вступу, якщо Туреччині не вдасться виконати необхідних умов... Європейські консервативні партії, котрі вже кілька місяців рекламують концепцію „превілегійованого членства“ замість повноцінного, звинувачують Європейську Комісію в нещирості щодо Туреччини, оскільки та нібито прикрашає перед Анкарою її політичні перспективи, – вважає газета WELT.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко