Отруєння агента: типова російська параноя

Однією з центральних міжнародних тем залишається загадкове отруєння радіоактивною речовиною полоній-210 колишнього офіцера ФСБ Росії Олександра Литвиненка. Німецька газета Berliner Morgenpost пише:

Якби це був тріллер, він би вже давно став супер-хітом. Щоденні новини у справі про отруєння Литвиненка лише додають напруження. Але на жаль, ми маємо справу не з фікцією, а з реальним життям. Тому недавні натяки британських слідчих органів не можуть не шокувати. Ті, хто отруїв Литвиненка, зробили це надзвичайно брутально. Щоб убити його, вистачило б однієї сотої дози, яку він отримав. Але злочинці не захотіли ризикувати й свідомо пішли на отруєння ще десятків інших людей... Щонайпізніше тепер західні уряди повинні докласти всіх зусиль, щоб цю справу було розкрито, - вимагає Berliner Morgenpost.

Французька газета Les Dernières Nouvelles d'Alsace запитує:

Хто за цим стоїть? Всі дивляться в бік російської мафії, що нагадує оборудки „сицилійського клану” з наркотиками, фальшуванням грошей та проституцією. „Російська мафія” все ж таки інша, хоча розклад сил змінюється. Володимир Путін, який має своїх „улюбленців”, очевидно, не балотуватиметься на президентських виборах 2008 року. Хто прийде йому на зміну і за допомогою яких олігархів? Придворних російського царя охопив панічний страх. Теза про заколот, що є частиною російського менталітету, поширилася зі швидкістю вітру. Але прояснити цю непрозору ситуацію неможливо. Залишається параноя, що є частиною російської історії. Кремлівський шеф популярний серед населення тоді, коли його оточують вороги, справжні чи фіктивні, - читаємо на сторінках Les Dernières Nouvelles d'Alsace.

Британське видання The Observer продовжує тему:

Заходу варто продовжувати співпрацю з російським президентом Володимиром Путіним. Росія занадто велика, щоб її можна було ігнорувати. Крім того, російські інтереси та російська енергетична структура занадто пов’язані з Європою, щоб її можна було ізолювати. Але європейці повинні чітко усвідомлювати, з ким вони мають справу... Захід змушений у певних галузях поводитися з Росією як з партнером. Але Путін ще повинен багато чого довести, перш ніж йому можна буде довіряти як союзнику, - зауважує британський The Observer.

До інших тем. У неділю у Венесуелі відбулися президентські вибори, на яких, за попередніми даними, переміг чинний глава держави Уго Чавес. Французька газета Libération з Парижа зазначає:

Колишній військовий править Венесуелою в енергійному й популістському стилі, який не подобається частині суспільства та міжнародній громадськості. Але Чавесу довіряють робітники, на яких розрахована його соціальна програма, що фінансується за рахунок продажу нафти. А ціни на нафту постійно зростають. Чавес хоче продовжувати свою революцію, яка однак сильно залежить від нафтодоларів. Якщо ж ціни на енергоносії залишатимуться високими, перемога буде на боці Чавеса, - пише французька Libération.

На завершення – кілька коментарів про події в Німеччині. Минулого тижня коаліційний уряд ФРН узгодив проект закону про заборону куріння в деяких громадських місцях. Thüringische Landeszeitung пише:

Німеччина знову не дотягла до європейського рівня... Зроблено не більше, ніж ще один крок у бік послідовного захисту некурців. Але до вирішення проблеми ще далеко. Занадто багато винятків і суперечливих норм.

Heilbronner Stimme теж ставить у приклад інші країни:

Політики та представники сфери харчування побоюються, що в пивних раптом стане порожньо. Нічого подібного – це доводять приклади Англії, Франції та Америки. Там у заклади харчування навіть стало ходити більше людей, бо тепер там легше дихати, - пише Heilbronner Stimme.

Натомість Münchner Merkur хвалить компроміс:

Закон про захист некурців не такий уже й поганий. Навпаки... заборона куріння у місцях, де змушені перебувати багато людей, очевидні: у лікарнях, офіційних установах і навіть школах ніхто не повинен вдихати синій дим примусово. Заборона продажу цигарок підліткам до 18 років теж не завадить. А от чи сприяє захисту молоді заборона куріння на дискотеках, тут можна посперечатися. Адже найбільша активність там спостерігається після опівночі, коли ті, про чий захист власне йдеться, вже повинні б бути вдома, - аргументує Münchner Merkur.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко