Палестинці обирають президента автономії
10 січня 2005 р.
Останній час у Палестинській автономії був дуже складним: миротворчий процес зайшов у глухий кут, криваве протистояння палестинців та ізраїльтян загострилося, з палестинським президентом Ясиром Арафатом ні Ізраїль, ні США не хотіли сідати за стіл переговорів. Тому на вибори, на їхні результати американці дивляться з обережним оптимізмом. Вони вважають, що вибори можуть відкрити шлях до демократичних реформ у Палестинській автономії. Говорить президент Сполучених Штатів Джордж Буш:
”Ніколи не настане мир аж поки на палестинських територіях не постане справді демократична країна. Я щиро вірю в це, оскільки палестинці нині обирають свого президента. Це початок процесу демократизації їхнього суспільства”.
Від наступника Ясира Арафата очікують, що він поведе боротьбу з корупцією, кумівством, розпустить воєнізовані структури палестинських ісламістів і розпочне переговори з ізраїльтянами. Зіяд Азалі, голова ”American Task Force on Palestine", вважає ці очікування перебільшеними. Принаймні тому, що, на його думку, ізраїльський уряд, на відміну від США, не має стратегічного інтересу до повного розв”язання конфлікту:
”Арафат вважався перепоною для миротворчого процесу. Якщо він справді був головною перепоною, то нині з”являється шанс. Вашингтон зацікавлений в імпульсі для миротворчого процесу і з тактичних міркувань. Він хоче мати спокій на цьому фронті через становище в Іраку.”
Але хто ж кандидував на виборах в Автономії? Із семи претендентів 60 відсотків голосів соціологи віддавали лідеру Організації визволення Палестини Махмуду Аббасу, близко 20 відсотків – правозахиснику Мустафі Барґуті.
Махмуд Аббас народився 1935 року. Під час війни, яка розпочалася 1948 року одразу ж після проголошення держави Ізраїль, він як і 700 тисяч інших палестинських біженців потрапив до Сирії, де студіював право. Свою дисертацію про сіонізм він захистив у Москві. Після заснування 1965 року руху Фатах, він керував у ньому фінансовими справами, вже тоді дистанціюючись від терористичних актів. У квітні 2003 року Арафат призначив Аббаса керівником палестинського уряду, не випустивши тоді із своїх рук контролю над силами безпеки. Але стосунки з Арафатом у Аббаса завжди були натягнутими, зокрема через різні погляди на політику щодо Ізраїлю, тому у вересні того ж року він йде з посади прем”єра.
Аббас виступає за переговори з Ізраїлем, беручи одночасно під захист озброєні палестинські формування. Експерти вважають, що він не буде простим партнером на переговорах, оскільки, за його словами, конфлікт може припинитися лише тоді, якщо ізраїльтяни звільнять Західний берег ріки Йордан і Східний Єрусалим , а також буде знайдене рішення для палестинських біженців, які живуть за кордоном.
Отож, на виборах Махмуд Аббас був безперечниим фаворитом. Йому протистояв Мустафа Барґуті, ще донедавна маловідомий палестинський правозахисник.
Мустафі Барґуті 50 років. Він лікар, на вибори пішов без підтримки якоїсь партії, а як реформатор, захисник інтересів бідняків, борець проти корупції. Він став відомим після того, як після початку другої інтифади організував у Палестині рятувальну службу. Лише у грудні минулого року, коли стало ясно, що далекий родич Мустафи Барґуті - засуджений до довічного ув”язанненя Марван Барґуті, якого чимало палестинців називають ”палестинським Нельсоном Манделою”, не вийде з ізраїльської в”язниці і не зможе стати кандидатом на президентських виборах, Мустафа Барґуті став основним конкурентом Аббаса.
Як і Аббас, Барґуті вимагає евакуації ізраїльських поселень з Західного берега Йордану та сектора Ґаза, передачі палестинцям Східного Єрусалима, а також звільнення палестинських в”язнів та повернення палестинських біженців на батьківщину. Оглядачі вважають, що якщо Барґуті вдасться набрати значний відсоток голосів, то він стане помітною фігурою палестинської політики.
Великою проблемою нинішніх виборів були питання безпеки. Про це говорив керівник американської групи спостерігачів, колишній американський президент Джиммі Картер:
”За моїми оцінками, ці вибори, якщо все пройде добре, можуть стати основою для початку мирних переговорів. Це шанс, і ми, спостергачі, зробимо все можливе, аби вибори пройшли успішно”.