„Пам’ять форми” – небачені можливості полімерів

„Принцип, за яким уже сьогодні функціонують такі технології, достатньо простий”, - каже фахівець:

„Уявіть собі пластикову палицю, що за нагрівання змінює свою форму й перетворюється на спіраль. Або пружину, яка під дією зовнішнього подразника, наприклад, світла, стискається з 20-ох сантиметрів до двох. Цей ефект науковці й назвали „пам’ять форми”.

Гумова стрічка набуває первісної довжини, як тільки ми припиняємо її розтягувати. Багатофункціональні полімери теж можуть „запам’ятати” свою форму, але відмінність полягає в тому, що в них процеси відбуваються не під дією сили, а через зміну температур чи світлових хвиль. „Матеріали з таким різновидом еластичності стануть у пригоді в багатьох галузях, - розповідає колега Андреаса Лендлейна, професор Юрґен Шульте. – І, передусім, звичайно, в медицині”:

„Існують, так звані, венозні кава-фільтри, що їх імплантують пацієнтам з підвищеним ризиком тромбозу. Незабаром, аби запобігти зупиненню серця, у вінцеву кровоносну судину можна буде вставляти полімерну парасольку, яка затримуватиме згустки крові. У складеному стані вона без проблем пройде вузькими венами, й лише опинившися в потрібному місці, розкриється. Завдяки тому, що „пам’ять” матеріалу була запрограмована на температуру тіла.”

Імплантанти з багатофункціональних полімерів, над створенням яких працюють німецькі фахівці, матимуть іще одну важливу властивість: аби видалити чи замінити елемент, що виконав свою місію, не буде потрібна додаткова операція. Синтетичний матеріал у певний момент розчинятиметься без будь-якої шкоди для організму. Андреас Лендлейн:

„У тіло можна ввести досить великий імплантант, але в стиснутій формі, наче крізь замкову щілину. Наприклад, коли після видалення пухлини в мозку утворюється порожнина, її можна заповнити спеціальною полімерною піною. Потім штучний замінник поступово розчинятимуть, щоб мозок із часом адаптувався до нових умов. У таких випадках полімери повинні реагувати не на температуру, а на світло. Тоді лікарям було легше керувати цим складним процесом.”

Соняшники, кажуть науковці, теж розвертають свої квіти до сонця. Але рослини використовують світло як інформаційний сигнал. Для полімерів світлові хвилі є джерелом енергії, яка переформовує молекулярну сітку в первісний або запрограмований стан.

...Лікар обережно вводить мініатюрні інструменти в коліно хворого. На невеличкому розтині не виступає жодної краплини крові. Ендоскопічні операції є щадними для пацієнтів, але головною проблемою хірургії „обмеженого простору” досі було зшивання внутрішніх ран. Через брак місця лікарям дуже незручно робити складні, точні рухи. Полімерні нитки досить приблизно просилити, й під дією температури чи світла вони самі затягнуться у вузли, забезпечуючи при цьому оптимальне навантаження на краї рани. Після того, як вона остаточно загоїться, зшивний матеріал можна буде просто розчинити. Винахідник, професор Андреас Лендлейн:

„Я гадаю, що полімери з „пам’яттю форми” знайдуть надзвичайно широке застосування. Медицина - самий лише початок. Ми ще не раз дивуватимемося з нових відкриттів.”

За матеріалами німецької преси