Пауелл здає справи
16 листопада 2004 р.
Відставка Пауелла не стала несподіванкою. Чутки про те, що держсекретар не залишиться в команді Джорджа Буша на другий термін, з”явилися ще до президентських виборів у США. У понеділок про відставку було оголошено офіційно. Джерела в американській адміністрації називають причиною кроку Пауелла його бажання ”відійти від державних справ”. Водночас оглядачі звертають увагу на конфлікти шефа американської дипломатії з іншими членами уряду Буша, зокрема віце-президентом Чейні та міністром оборони Рамсфелдом. Обох називають ”яструбами” за прихильність до жорсткої політики, в той час Пауелл має репутацію ”голуба”, тобто людини компромісів і виваженого підходу.
Експерт Німецького товариства зовнішньої політики Бернгард Май, до якого DW звернулася з проханням дати оцінку діяльності Коліна Пауелла, називає підсумки чотирьох років його роботи суперечливими:
”З одного боку, він намагався проводити зовнішню політику багатостороннього діалогу, наскільки це було можливо за президента Буша. Він постійно виступав на підтримку ООН, у тому числі в іракському конфлікті. Саме Пауелл у серпні 2002 року ”виграв” Буша в Чейні та Рамсфелда. Це був великий плюс Пауелла. З іншого боку, в грудні того ж року Пауелл, хоч і не був переконаний доказами зброї масового знищення в Іраку, все ж таки пішов до ООН і намагався переконати в цьому світ”.
Як стало відомо пізніше, інформація Пауелла не відповідала реальності. Сьогодні окремі оглядачі називають виступ в ООН найбільшою плямою на репутації держсекретаря, якого поважали в світі. Бернгард Май:
”Варто зачекати, що він сам розкаже у мемуарах – що він знав, а чого не знав, чому він це зробив. Загалом же, на мою думку, Колін Пауелл був дуже хорошим держсекретарем, який як і багато з його попередників, програв поєдинок з реаліями життя. На Близькому Сході не було за чотири роки жодного поступу. Були переговори з Північною Корею, але конфлікт досі не вирішено. Те ж саме стосується й Ірану”.
Питання наступника Пауелла поки залишається відкритим. Очікується, що він працюватиме ще місяць-два. Серед вірогідних кандидатів на посаду держсекретаря найчастіше лунають два прізвища: радниці з питань національної безпеки Кондолізи Райс та посла США в ООН Джона Денфорта. Продовжує берлінський політолог Бернгард Май:
”Кондоліза Райс чудово підходить для цієї посади. Німцям варто згадати, що в 1990 роки вона зіграла велику роль в уряду Буша-старшого, коли йшлося про об”єднання Німеччини. Вона добре знає Європу і Росію”.
Хто б не став новим главою зовнішньополітичного відомства США, переконаний політолог Май, він має вивчити урок попередніх років:
”Сполучені Штати повинні більше співпрацювати з іншими державами, ніж це було останнім часом. Це дає підстави для оптимізму, що наступник Пауелла розвиватиме хороші відносини з європейцми, а вони в свою чергу повинні намагатися не повернутися до тяжкої кризи 2003 року”.
Криза, про яку говорить експерт, була спричинена рішучими намірами адміністрації Джорджа Буша почати війну з Іраком. Між Америкою та об”єднаною Європою тоді стався розкол. Одна група країн підтримала плани Вашингтона, а інша, на чолі з Німеччиною та Францією, виступила проти силового розв”язання іракського конфлікту. Сьогодні після переобрання Буша на другий термін оглядачі закликають Європу позбутися ілюзій щодо американської політики. Бернгард Май:
”Почати все з чистого аркуша неможливо. Президента Буша переобрано, європейські уряди теж нікуди не поділися, розбіжносі в поглядах залишаються. Радикального покращання відносин не було б, і якщо б переміг демократ Керрі. Американський президент і його держсекретар керуються власними інтересами. Так само як і європейці відстоюють інтереси своїх країн. Проблемні питання треба вирішувати шляхом діалогу. Треба говорити про те, що нас об”єднує, а не про те, що розділяє”.