Перший раунд на користь Ющенка
23 вересня 2005 р.
Позбавлений політичних амбіцій кабінет міністрів, на думку представника німецького фонду, має стабілізувати ситуацію в Україні у період передвиборної кампанії:
Схвалення цієї кандидатури несподівано великою більшістю парламенту є добрим кроком вперед у розвитку України. Це призначення принесе стабільність у дуже неспокійний час протистоянь. Єхануров є потрібною людиною, у потрібний час і на потрібному місці. Я не думаю, що новий прем’єр припуститься стількох помилок, як його попередниця Тимошенко. Внаслідок роботи уряду під її керівництвом економіка опинилася у жахливому стані, надходження іноземних інвестицій до України є мізерним - помилки можна перераховувати довго“, - зауважує Ральф Ваксмут.
Досягти згоди з більшістю депутатів Верховної Ради щодо нового прем’єра було дуже нелегко. Конфлікт з Юлією Тимошенко змусив президента шукати спільної мови із адептами режиму Кучми. В цій ситуації деякі „поплічники з Майдану” закидають Ющенкові безпринципність. Однак Ральф Ваксмут не так критично дивиться на компроміс президента з колишніми запеклими ворогами:
“Гадаю, він був абсолютно необхідним, адже країні загрожувало скочування у глибоку яму. Подальша ескалація конфлікту між колишньою “любовною парочкою” Ющенко-Тимошенко набирала небезпечних для країни масштабів. Треба розуміти, що це є компромісом, відкритим, до речі, і для колишніх союзників. Я не погоджуюся із твердженнями про те, що співпраця з опонентами в даному випадку зраджує цілі та ідеали “Майдану”, - зазначає представник Фонду Аденауера.
Частиною складного компромісу, на який довелося піти президентові, був і перегляд запровадженого ним нового розподілу повноважень між різними інститутами влади. Зокрема, Ющенко оголосив про реформу і значне скорочення свого секретаріату. Президентові довелося також істотно скоротити компетенцію Ради національної безпеки і оборони. Ральф Ваксмут схвально оцінює це рішення:
”Було терміново необхідно, аби Ющенко вдався до таких заходів. Він наділив РНБО дуже великими повноваженнями. Врешті-решт між Зінченко, Порошенко і Тимошенко утворився „Бермудський трикутник“, який спричинив напруження і взаємну блокаду. Такої влади Раді національної безпеки не можна було давати. Порошенко надто широко використовував ці повноваження. Сферу відповідальності цієї Ради треба повернути у передбачені конституцією рамки. Можна було би лише вітати, якби внаслідок цього кроку зросла вага парламенту і кабінету міністрів - на противагу відомству президента“.
На думку Ральфа Ваксмута, схвалення Верховною Радою кандидатури Юрія Єханурова є політичною перемогою президента. У владному змаганні з Юлією Тимошенко, перший раунд завершився на користь Ющенка, вважає представник німецького фонду:
Колишня прем“єр-міністр зазнала у парламенті болючої поразки, і це, можна припустити, дещо вгамує її амбіції. Однак, очевидно, що Тимошенко цю поразку мовчки не проковтне. Отже, на нас чекають цікаві виборчі перегони“.
Директор представництва Фонду Аденауера висловив сподівання, що виборча кампанія буде сконцентрована на дискусії навколо подальшого розвитку України, а не на звинуваченнях у корупції. Для цього важливо, аби „Народний Союз „Наша Україна“ більше не давав приводу для звинувачень, переконаний Ральф Ваксмут:
„Нашій Україні“ можна лише порадити, аби деяких провідних партійців, що нині потрапили під приціл критики, по-дружньому попросили зникнути з великої політичної арени. Це додало би партії свіжого повітря і допомогло президентові і тій новій команді лідерів партії, яка нині формується. Хоча жодних корупційних дій і не доведено, але відхід фігурантів цих звинувачень на другий план дозволив би „Нашій Україні“ відвернути підозри.
Нинішнє безкомпромісне протистояння колишніх союзників розчарувало бачатьох українців. Наостанок ми спитали Ральфа Ваксмута, чи припускає він відновлення у майбутньому співпраці політичних сил Ющенка і Тимошенко:
„В Україні немає нічого неможливого. Я не думаю, що це політичне розлучення є безповоротним, хоча суперечка і є дуже гострою. Якщо цього вимагатимуть обставини, то не варто виключати нового зближення всіх демократичних сил. Я відзначив для себе таку позитивну особливість української політики: попри всі суперечності демократи цієї країни знову і знову, стиснувши зуби, притираються і йдуть спільною командою. На мою думку, переспективи є не такими вже й поганими“, - підсумовує Ральф Ваксмут.