1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Потаємна ціль Ґергарда Шредера

Огляд преси підготувала Тетяна Карпенко31 серпня 2005 р.

Європейські видання присвячують коментарі темі майбутніх виборів у Німеччині.

https://p.dw.com/p/ALwt

Зокрема, французьке тижневе видання Le Monde пише:

Напередодні виборів Шредер встряв до безнадійного двобою заради порятунку честі. „Зелені” та деякі з його міністрів були здивовані – вони розраховували перебувати в уряді щонайменше рік. Замість цього Шредер вирішив запобігти тривалій агонії та розірвати коаліцію з „зеленими”, яка для нього дедалі більше ставала тягарем. Йому вистачає того, що його вважають канцлером, який розпочав реформи та позбавив Німеччину американської опіки. Його потаємною метою є завадити кандидату в канцлери від ХДС Анґелі Маркель отримати повний тріумф, щоб потім примусити її до створення великої коаліції з соціал-демократами.

Stuttgarter Zeitung аналізує:

Країна перебуває в кризі. І більшість більше не вірить, що „червоно-зелена” коаліція здатна повернути все на краще. Навіть якщо канцлера звуть Ґергард Шредер. Він не може розвіяти підозри, що в парламентських виборах для нього головне – картинно попрощатися. Оскільки завжди приємніше залишити політичну арену другим переможцем після відчайдушної передвиборної боротьби, ніж бути демонтованим з п’єдесталу власною партією.

Тему продовжує Märkische Allgemeine. Видання, зокрема, коментує передвиборчу стратегію Соціал-демократичної партії Німеччини:

Якщо уявити, що живеш у такому світі, як це показують засоби масової інформації, може здатися, що під час загальнонаціональних виборів змагаються ХДС та „Партія Лівих”. Ґізі, Лафонтен, Меркель, фахова команда, Кірхгофф, фон П”єрер. А чого власне хоче СДПН і з ким? Через ухвалене раніше рішення канцлера виступити знову зі старим командним складом від СДПН не варто очікувати цікавих персоналій. Зрештою нові обличчя могли б дати зрозуміти, що старі зазнали поразки. Та й стосовно програми Ґергард Шредер просить виборців підтримати ту політику, з якою він певною мірою вже провалився. Замість того, аби змінювати курс, виборці мають ще раз замислитися, чи обурені вони. Це навряд чи є вигідною стартовою позицією для проведення сильної, свідомої передвиборної боротьби. Таким чином суттєва презентація СДПН обмежується нині тим, щоб активно критикувати програму та особистості з ХДС.

Lübecker Nachrichten аналізує нинішню передвиборчу ситуацію в Німеччині:

У ролі захисника маленької людини тепер себе пропонує нова „Ліва партія”. (...) Чи означає це кінець СДПН? Зовсім ні. Настільки, наскільки Анґела Меркель надалі лібералізуватиме ХДС, збільшуватиметься й простір для поміркованої середини. Соціально-ліберальні реформи без шокової терапії. Це може також мати попит. Той, хто тримається середини, збільшує свої можливості.

Консервативне датське видання Berlingske Tidende розмірковує про роль „Лівої партії” на виборах до Бундестагу:

Оскара Лафонтена називають неслухняним дитям німецької політики. Він як передова фігура передвиборчого альянсу лівих вклав новий зміст у популізм лівого спрямування. Але Лафонтен давно вже не дитина. Нині йдеться про небезпечну гру дорослого та досвідченого політика з вогнем популізму. Якщо так, то це тривожне підтвердження того, що може статися в країні, де працездатних мешканців годують грошовою допомогою для безробітних, але без шансів на якийсь просвіток у майбутньому. Можна справді говорити про суспільство, в якому сила, що змушує його триматися купи, перебуває під загрозою. Тому „ліві” - це поки що лише симптом.

До іншої теми. Газета Freie Presse присвячує статтю результатам засідання слідчої комісії Бундестагу з так званого „візового скандалу”:

Багато шуму з нічого. Це більш-менш зважений висновок з усіх політичних ігор, який потрібно зробити з діяльності слідчої комісії, що після праці протягом понад 8 місяців та 30 годин засідань припинала свою роботу. Водночас „візовий скандал” містив суттєву частку політичного вибухонебезпечного матеріалу. Близько 850 сторінок уміщує заключний звіт парламентської комісії. Багато списаного паперу без якихось відкриттів. Світло в темряві так і не запалало. Що залишається – це недосліджений політичний трилер, який створив „червоно-зеленим” проблеми, але не перетворився на справжній політичний процес. Добре, що тепер 18 вересня з цього приводу може ухвалити рішення сам народ.