Поштарка: Росвіта Сестерхен з Мюнстермайфельда

Поки більшість людей ще міцно спить, Росвіта Сестерхен вже починає свій робочий день. О 4:20 дзвонить будильник. Швиденько прийняти душ, випити кави, взяти із собою сніданок – раз-два і поштарка готова до роботи. Над вбранням їй довго розмірковувати не доводиться. Це одна з переваг поштарської уніформи.

Не пізніше пів на шосту Росвіта Сестерхен виходить зі свого будинку у Кельдунгу. Це малесеньке село, в якому мешкає трохи більше за двісті душ. Воно належить до громади містечка Мюнстермайфельд, що у землі Рейнланд-Пфальц. У цьому селі, посеред багатої природи невисокого гірського масиву Айфель, виросла і живе Росвіта Сестерхен. Їхати у місто їй і на думку не спадало. «Я не уявляю себе без села», - каже Сестерхен.

Не лише «шефиня»

16 кілометрів шляху на роботу вона долає за 10 хвилин. Поштовий вузол знаходиться у Коберн-Ґондорфі - мальовничому містечку виноробів на річці Мозель. Тут Росвіта Сестерхен керує роботою групи листонош. Її робота насамперед організаційна: вона має розподіляти відсортовану пошту між окремими поштарями. На поштовому вузлі у Коберн-Ґондорфі працюють 40 людей. Вони обслуговують 23 поштові райони. Аби впоратися із такими обсягами роботи, співробітникам треба мати неабияку витривалість. До стресу Росвіті Сестерхен треба бути стійкою: «я тут відповідаю за все – від ручок до туалетного паперу», - каже вона.

Своїх колег вона характеризує як «миле збіговисько». З ними легко порозумітися. Можливо тому, що Росвіта Сестерхен лише рано зранку є «шефинею». Вже з дев´ятої години вона, як і всі інші, розносить листи. Їй так само доводиться тягати ящики з кореспонденцією, сортувати, складати бандеролі і листи у машину.

Листоноші у Коберн-Ґондорфі їздять на «Фольксваґен Кедді». Типового для німецької пошти жовтого кольору. Цим «пиріжком» Сестерхен безстрашно роз`їжджає вузенькими вуличками, що на крутих схилах пагорбів на березі Мозеля. Поштарка будь-що намагається під`їхати поближче до дверей будинків, аби не треба було далеко йти. Тим не менше, за день вона таки пробігає не один кілометр.

Свіжоспечена бабуся

Близько 14 години вона йде додому. Спершу прилягає на годинку поспати. А тоді береться готувати вечерю для себе і свого чоловіка Тоні. Він працює у районній газеті консультантом. А у вільний час тренує місцеву футбольну команду.

Приготування їжі не приносить задоволення Росвіті Сестерхен. Однак чоловік запевняє, що виходить у неї непогано. У вільний час поштарка любить читати, особливо історичні романи. Часто вона спілкується телефоном зі своєю сестрою, яка мешкає за сто кілометрів. Вони стали телефонувати ще частіше після смерті матері. Росвіта Сестерхен її довго доглядала. Віднедавна у неї інший, більш радісний, сімейний обов´язок: доглядати малого онука. Добре, що син Томас із сім´єю мешкають у сусідньому містечку.

Автор: Юлія Сяткова/Євген Тейзе

Редактор: Роман Гончаренко