1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Президентські вибори в Росії: Ірина Хакамада має мужність, але жодних шансів на перемогу

13 березня 2004 р.
https://p.dw.com/p/AMAW
У неділю росіяни вибирають нового президента. В тому, що переможцем знову стане Володимир Путін, не сумнівається ніхто. Останні соціологічні опитування свідчать, що вибори є чисто формальною справою, оскільки п"ять суперників Путіна не мають жодних шансів навіть наблизитися до президентського крісла. До тих, хто без шансу на успіх все ж таки наважився взяти участь у боротьбі за найвищу державну посаду, належить і представник ліберального табору Ірина Хакамада - до речі, єдина жінка серед кандидатів у президенти. "Ти не маєш шансу, але використай його", керуючись, вірогідно, саме цим гаслом Ірина Хакамада провела свою передвиборну кампанію. Під час своїх виступів вона постійно висловлювала критику на адресу нинішньої влади: "Насправді ми бачимо повернення тоталітарної системи Радянського Союзу. Сьогоднішні засідання Державної Думи дуже схожі на Верховну Раду СРСР. У верхній палаті - Раді Федерацій - немає альтернативної думки. Всі вони дуже лояльно налаштовані відносно Кремля. Якщо подивитися на адміністрацію президента, то вона вже давно з протокольної служби, яка має тільки забезпечувати роботу президента, перетворилася на паралельний уряд, який обмежує свободу дій та ефективність реального кабінету міністрів." Висунувши свою кандидатуру, Ірина Хакамада зробила Володимиру Путіну подвійний виклик. по-перше, вона, хоч і вважається зараз незалежним кандидатом, але все ж таки походить з ліберального табору; по-друге, вона - жінка. А жінок у російській політиці можна, буквально, на пальцях перерахувати. Політика й надалі вважається в Росії виключно чоловічою справою. Ірині Хакамаді 48 років. Її батько - японський комуніст, який емігрував до Росії, а мати - наполовину вірменка. Вже своєю зовнішністю ця завжди елегантно вдягнена струнка жінка з короткою зачіскою помітно вирізняється серед інших російських жінок, що займаються політикою. До речі, Ірина Хакамада вже четвертий раз у шлюбі та має двох дітей. Навколо її особи точиться зараз чимало чуток. Лунають припущення, що Хакамаду начебто купив Кремль. Нагадаємо, що вона відмовилися знімати свою кандидатуру після того, як Союз правих сил, членом якого вона є, закликав до бойкоту виборів, назвавши їх "фарсом". Справа в тому, що Путін зацікавлений у високій виборчій активності, інакше голосування буде оголошено недійсними і доведеться проводити повторні вибори. Сама Ірина Хакамада відкидає такі дорікання на свою адресу. Економіст за освітою вона постійно виступає за зміцнення демократії та розвиток ринкової економіки і проти державного тиску на населення Росії. Нинішню ситуацію в країні Ірина Хакамада змалювала таким чином: "За чотири роки відбулися жахливі речі. Вся енергія цих людей фактично виявилася замкненою в пляшці. І корок, який стримує цю енергію, представлє собою бюрократичну владу. Ця влада намагається тримати все під своїм контролем, починаючи від подання інформації, і завершуючи контролем над політичними партіями та громадянським суспільством. Ця влада намагається втручатися в усі ділянки суспільного та приватного життя. Ця влада намагається імітувати всі вільні види організації інтересів у суспільстві." Ірина Хакамада сподівається, що все ж таки вдасться відкрити цей корок та випустити накопичену енергію з пляшки. За словами Хакамади, її передвиборну кампанію спочатку фінансував один із співласників концерну "Юкос" Леонід Невзлін, що живе в Ізраїлі. Однак після того, як російська прокуратура оголосила його в розшук, фінансова підтримка припинилася. В такій ситуації Ірина Хакамада вбачає небезпечну тенденцію. Після того, як було розпочато справу "Юкосу", готовність бізнесменів підтримувати опизиційних політиків помітно зменшилася, говорить вона. Згідно із соціологічними опитуваннями, близько 80 відсотків росіян готові в неділю віддати свої голоси за Володимира Путіна. Ірина Хакамада може розраховувати не більше, ніж на два відсотки. Але нині її це хвилює найменше. Врешті, як вона сама заявляє, вона висунула свою кандидатуру не для того, щоб виграти нинішні вибори, а для того, щоб люди нарешті почули голос вільної людини. Замість того, щоб жити сьогоденням, Ірина Хакамада ставить собі цілі на довгострокову перспективу і сподівається, що їй вдасться нарешті об"єднати російських лібералів та зміцнити їхні позиції перед парламентськими виборами 2007-го року. Естер Гартбріх, Володимир Медяний