Президент Грузії Шеварднадзе пішов у відставку

Після протестів, які тривають у країні з 2 листопада, Едуард Шеварднадзе, який править країною з невеликими перервами вже 30 років, вимушений був зробити цей крок. Одночасно в Грузії анульовано вибори до парламенту від 2 листопада. Саме фальшування їхніх результатів і стало причиною протесту громадян, які завершилися відставкою президента.

Відповідаючи на запитання, що він робитиме далі, колишній член політбюро ЦК КПРС втомлено сказав : "Я піду додому". Лідери опозиції та закордонні політики гідно оцінили такий вчинок Шеварднадзе як "чесний крок", який відкриває шлях подальшому розвитку країни мирним шляхом.

У хвилини, коли Грузія дізналася про відставку Шеварднадзе, ми записали репортаж кореспондента "Німецької хвилі" в Тбілісі Додо Шонави:

"Ви напевно чуєте цей шум, шум мітингу, котрий декілька днів простояв перед парламентом Грузії. Зараз там виступають лідери опозиції Зураб Жванія, Міхаїл Саакашвілі і Ніно Бурджанадзе. Вони вітають людей з революцією, яка звершилася і яку вони називають "революцією троянд".

Урядова криза, яка розпочалася після парламентських виборів, загострилася в суботу. Саме в цей день відкривалася перша сесія новообраного парламенту, який опозиція вважала обраним незаконно. Дестятки тисяч демонстрантів пішли до будинку парламенту і захопили його під час вступної промови Шеварднадзе. Та обставина, що новий парламент до цієї миті ще не був офіційно легітимізований, дала підставу голові колишнього парламенту, одному з лідерів опозиціїНіно Бурджанадзе проголосити себе ще в суботу, тобто до відставки президента, виконуючою обов"язки глави держави. Офіційна відставка Шеварднадзе привела тепер цю заяву Бурджанадзе у відповідність із законом. Тепер впродовж 45 днів мають бути призначені і проведені вибори нового президента Грузії. Право Бурджанадзе керувати країною в цей перехідний період підтвердили всі провідні лідери грузинського опозиційного руху, зокрема Міхаіл Саакашвілі та Зураб Жванія, які від імені опозиції і провели останні переговори з Едуардом Шеварднадзе.

Виконуюча обов"язки президента Грузії Ніно Бурджанадзе народилася у Тбілісі 1964 року, вона юрист за освітою. У своїй політичній діяльності завжди виступала з прозахідних позицій, чим і викликала досебе інтерес. 1995 року вона вперше була обрана до грузинськогопарламенту, 2001 року стала його головою. Вона була однією з небагатьох жінок у грузинському законодавчому органі. Демократичнапартія Бурджанадзе набрала на тепер вже недійсних виборах 2 листопада близько 9 відсотків голосів.

Після відставки Шеварднадзе містом прокотилися чутки про те, що тепер вже колиншній президент має намір вилетіти за кордон. Шеварднадзе ці чутки спростував, заявивши, що він залишається в Грузії. Лідери опозиції гарантували йому і його родині абсолютну безпеку, а також дали гарантії фінансового забезпечення колишнього президента. Окрім того, вони сподіваються, що Шеварднадзе допоможе Ніно Бурджанадзе розібратся у складних президентських обов"язках.

Хоча політичні оглядачі і пророкували стрімкий розвиток подій, неділя минала в Тбілісі спокійно, під знаком переговорів, чуток і закулісних ходів. Після бурхливої суботи, коли опозиція зайняли будинок парламенту і державної канцелярії, неділя була використана для зондажу політичних сил.

Політики багатьох країн, і зокрема в Німеччині, потерпали за долю грузинського президента Едуарда Шеварднадзе. У той час як німецький міністр закордонних справ Йошка Фішер закликав сторони дотримуватися конституції і "шукати мирного виходу з конфлікту", його нідердандський колега Яап де Хооп Шефер, який нині головує в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), запропонував грузинському президенту допомогу цієї організації в мирному вирішенні протистояння. А один з керівників фракції Вільних демократів у німецькому бундестагу Юрґен Коппелін виступив за те, щоб надати грузинському президенту політичний притулок у Німеччині - за заслуги колишнього міністра закордонних справ Радянського Союзу Шеварднадзе в справі об"єднання Німеччини. Вже після відставки Шеварднадзе, і речник німецького уряду Бела Анда заявив, що Німеччинарадо запрошує його до себе.

Між Шеварднадзе і лідерами опозиції всю ніч і день неділі курсував спеціальний посланець президента Росії Путіна міністр закордонних справ Ігор Іванов. Виступаючи на мітингу перед опозицією, він тежзакликав до стриманості і до вирішення проблем ненасильницькимшляхом. Саме завдяки йому в неділю відчулося деяке пом"якшення позицій політичних противників: Шеварднадзе висловив намір за певних умов продовжити переговори з опозицією про призначення нових парламентських та президентських виборів, а опозиція заявила,що терпимо поставиться до перебування Шеварднадзе на своїй посаді в перехідний період. Але вибухонебезпечна ситуація залишаласяв Тбілісі цілий день. Один з лідерів опозиції Міхаіл Саакашвілі закликав штурмувати міністерство внутрішніх справ, якщо Шеварднадзе захоче саме там провести засідання новообраного парламенту.

І хоча демонстранти та опозиційні лідери радо зустріли російськогоміністра Ігоря Іванова і з задоволенням скористалися його посередництвом, все ж таки це не єдиний контакт, який підтримують опозиціонери в цей час.

"Ми підтримуємо постійний зв"язок з американським посольством у Тбілісі, а також з деякими людьми в адміністрації президента у Вашингтоні з тим, щоб всі мали можливість зробити свій внесок у мирне вирішення конфлікту", - заявив лідер опозиції Міхаіл Саакашвілі.

Після того, як з участю Сполучених Штатів через територію Грузії розпочалосі будівництво нафтопроводу із столиці Азербайджану Бакудо турецького порту Джейхан, США посилили свою присутність в Грузії, надіславши туди в лютому 2002 року військових радників і надаючи Грузії щорічно багатомільйонну допомогу. Саакашвілі, який навчався і працював у США і який відкрито виступає як прихильник американської демократії і американського способу життя, в разі перемоги орієнтуватиме Грузію саме на цю країну.

Власне, і Шеварднадзе, прийшовши до влади в березні 1992 року після кривавого путчу проти президента Звіада Ґамсахурдіа, спочатку повів країну на відрив від Росії. Зокрема, саме конфронтацією з Росією були викликані збройні конфлікти в грузинських автономіях, деРосія і досі утримує свої значні військові бази. Але в останній час як в рамках СНД, так і на рівні двохсторонніх контактів намітилося певне зближення Грузії та Росії. Тому в нинішній ситуації на шальках терезів лежали не лише звернута в минуле Грузія Шеварднадзе і новаГрузія, до якої закликає опозиція, але й новий перерозподіл сфер впливу між Сполученими Штатами Америки та Росією безпосередньобіля російських кордонів, в регіоні, який Росія досі вважає важливою сферою своїх інтересів, зокрема через проблему транзиту каспійської нафти.