1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Приватна вища школа: «це радше юридична фірма, ніж університет»

28 травня 2010 р.

Поки в Німеччині дискутують, чи є правомірним запровадження плати за вищу освіту обсягом у 500 євро на семестр, деякі студенти платять у декілька разів більше. Причому добровільно. Це студенти приватних вищих шкіл.

https://p.dw.com/p/NcMn
У приватних вищіх школах вчать добре. Але ж нудьга...Фото: imagesource

Світлі, «стерильні» приміщення справляють радше враження офісу якоїсь компанії, ніж місця, де вчаться студенти. На білосніжних стінах немає жодних звичних для університетського життя плакатів про рок-концерти та студентські вечірки, оголошень про пошук квартири чи роботи. «Іноді мені здається, що це бюро юридичної фірми, а не університет», - зізнається 21-річна Юлія.

«Причина, чому я опинилася в приватній школі, проста: в мене не було можливості вступити «на бюджет» за тією спеціальністю, яку я хотіла вивчати. У державному університеті приймають виключно на підставі випускних шкільних оцінок. А тут, у приватній школі, приймають за підсумками вступних тестів та співбесіди», - розповідає студентка. Анна вивчає менеджмент засобів масової інформації у вищій школі Macromedia. У державному університеті, аби вступити на таку спеціальність, їй треба було би мати середній бал в атестаті на рівні 1,4. Це дуже високий показник, якого Юлії досягти не вдалося.

«Екзотичні» студенти

Дедалі більше молодих людей у Німеччині йдуть вчитися до приватних університетів. Передусім на менеджерські спеціальності. Навчаються тут у невеликих групах, програма орієнтована на практичні заняття. Це головна відмінність від державних університетів з їхнім масовим підходом, великою кількістю теоретичних лекцій. Однак будні у приватній школі мають і недоліки: з одного боку, велика увага викладачів та комп’ютери для кожного студента в аудиторіях, з іншого – відсутність їдальні та будь-яких громадських місць, таких, як актова або спортивна зала. «Іноді я почуваюся ніби як нормальна студентка, сиджу на лекціях, пишу курсові роботи. Але з іншого боку, студентського життя бракує – немає великої бібліотеки, в якій купчаться студенти, немає звичної студентської тусовки», - шкодує Юлія.

Крім більш індивідуального підходу, яким вихваляються приватні вищі школи, іншою перевагою називають насамперед тісні контакти зі світом бізнесу. Студентам допомагають знайти престижну практику, деякі школи навіть дають гарантію працевлаштування. Однак, на відміну, приміром, від Сполучених Штатів, приватні вузи в Німеччині досі мають у суспільстві імідж своєрідних «шкіл для розбещених дітей товстосумів».

Освіта для багатих нероб?

Аннина подруга Катя навчається у державному університеті. Вона підтверджує існування упереджень щодо «приватників». «Студент приватної школи – це насамперед дитя багатих батьків. Часто ще кажуть, що більшість із них іде у приватний університет через погані оцінки у школі. А головне, їм заздрять, бо попри нібито погані оцінки вони зрештою все одно отримують керівні посади в компаніях», - каже Катя.

Але Анна намагається розвіяти такі уявлення. Сама вона з небагатої сім’ї і для оплати навчання взяла кредит. «У нас дуже різношерста публіка. Звісно, є й «татусеві доці», які живуть за принципом «за все заплачено». Але є цілком нормальні студенти, навіть з альтернативними життєвими поглядами», - розповідає Анна.

У Каті й Анни попереду ще рік навчання. Студентка державного університету після отримання диплома хоче на рік поїхати стажуватися за кордон. Натомість Анна хоче отримати диплом магістра і швидше влаштуватися на роботу. Зрештою кредит треба повертати.

Автори: Юлія Бетцер/Євген Тейзе

Редактор: Христина Ніколайчук