"Привілейоване партнерство" для Туреччини

Нещастя Меркель полягає в тому, що саме "великий татечко" ХДС Гельмут Коль був тим, хто в час свого канцлерства дав Анкарі віру, що її ласкаво запрошують до "раю добробуту", яким вважається Європейський союз. Другою проблемою стало те, що партія-сестра ХСС розпалила дебати навколо турецького питання. Для голови ХСС Едмунда Штойбера і його соратників вибори до Європарламенту перетворяться цього року на своєрідний референдум навколо питання про необхідність обмежити Європу християнськими країнами. У будь-якому випадку поїздка Меркель до Анкари була невчасною, оскільки довелося продемонструвати непослідовність своєї позиції, - вважає газета НОРДКУРІР.

Тему продовжує газета ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ:

Надто необачно обіцяли європейські політики туркам членство в ЄС, адже всі знали, що до реалізації цих обіцянок пройде багато років. Дорога до Євросоюзу буде ще довгою. Це знає і голова турецького уряду Ердоган. Як швидко цей шлях можна буде подолати, залежить не тільки від поступу реформаторського процесу в Туреччині, але й від розвитку самого ЄС. Європейський союз найближчим часом не подужає інтеграції такої великої і бідної країни, як Туреччина. Та проте було б розумно, розпочати незабаром переговори щодо її вступу до ЄС. Це зміцнило б реформаторські сили в Туреччині. Переговори так чи інакше затягнуться до наступного десятиліття. Як тоді виглядатиме ЄС? Сьогодні цього не може ніхто сказати. Можливо до того часу утворяться інші моделі інтеграції, які могли б припасти до душі також і Туреччині. Але відмовляти їй зараз повністю в перспективі повного членства в ЄС небезпечно, - застерігає ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Критика в зв"язку із заявами Меркель в Анкарі пролунала і в коментарі газети ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ:

Те, що Анґела Меркель репрезентувала в Анкарі як "привілейоване партнерство", наштовхнулося там на холодний прийом. Турецький прем"єр Ердоган дав зрозуміти, що він не задовільнився визнанням другосортності своєї країни. Не можна закривати перед партнером по НАТО європейську перспективу на довший період. Та спочатку європейська спільнота мусить випробувати, наскільки їй вдасться швидко й без тертя інтегрувати десятьох нових країн-членів. На все інаше можно до цього часу не звертати уваги. Та Туреччина чекає нарешті колись на чітку відповідь. Місія голови ХДС у Туреччині ні на крок не допомогла просунутися в цьому питанні, - вважає газета ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ, розвиваючи тему, торкається можливого членства в ЄС України та інших східноєвропейських держав:

Перед порогом вже стоїть черга нових кандидатів. Перед Туреччиною ще до Євросоюзу повинні вступити Румунія та Болгарія. Окрім того, у двері вже стукають Балкани. Ізраїль питає: за якими такими законами він залишається поза грою. А ще Євросоюз повинен вирішити питання, як йому обійтися з Україною, а також з Росією. Туреччина є лише частково темою, придатною для кампанії виборів депутатів до Європарламенту в Німеччині, навіть якщо партійні стратеги так вважають. Одночасно турецьке питання вирішується і в інших країнах-членах ЄС. І той, хто нині вимагає негайного вирішення цього питання, той штовхає Європу до випробування на міцність, до ризикованого внутрішньополітичного напруження. Врешті-решт це може призвести до розчарування у суспільстів європейською ідеєю, - читаємо в газеті ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Виступ міністра внутрішніх справ Німеччини Отто Шилі на Європейському конгресі поліцейських, у якому прозвучав закликав до правоохоронців з різних країн розширити співпрацю в справі боротьби з тероризмом, коментує газета НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ:

Міністр Шилі має рацію: ліва рука повинна знати, що робить права. Лише завдяки тісній співпраці знання правоохоронців з різних країн можна буде скласти докупи як мозаїку, аби вийшла повноцінна картина. Особливо це стосується спостережень за діями ісламістів, які є дуже фрагментарними, й тому їх складно підвести під спільний знаменник. Терористичні організації, на зразок "Аль-Каїди" все ще становлять невидиму загрозу. Жодна держава не зможе себе надійно захистити, коли терористи-смертники атакують так звані "м"які цілі", як наприклад футбольні стадіони чи народні святкування. І саме тому було б фатальною помилкою, якби криміналісти, працівники спецслужб і органів безпеки, митники приховували б один від одного інформацію, зважаючи на безглузду конкуренцію і обмеження рамок компетенцій, - зауважує газета НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ. Огляд німецької преси підготували Маріанна Кавка та Любомир Петренко