Проблеми української армії - це суміш радянської спадщини та сучасних негараздів

Упродовж от вже багатьох років в Україні в тій чи іншій формі намагаються реформувати збройні сили. Головні потуги спрямовані на зменшення армії, яка за чисельністю нині залишається однією з найбільших у Європі. Однак поки що крім розпочатого скорочення військові не можуть похвалитися якимись іншими відчутними результатами, зауважують експерти.

Після скорочень внаслідок реформи 1996-го року в українській армії сьогодні нараховує близько 370 тисяч солдатів та офіцерів. Тепер міністерство оборони планує впродовж наступних років скоротити ще 200 тисяч військовослужбовців. Говорить співробітник Міжнародного центру конверсії в Бонні Андреас Гайнеманн-Ґрюдер:

"Незважаючи на те, що скорочення армії відбулося, справжні реформи так і не зрушили з місця. Офіцери, яких звільнили, практично не мають жодної професійної перспективи. Чимало з них продовжують жити у військових містечках. Обмежене фінансування української армії часто негативно впливає на мораль в її лавах, на дисципліну. Інколи військові частини навіть змушені забезпечувати себе самі. Внаслідок такої ситуації в збройних сил розвивається злочинність та корупція."

Можна сказати, що українська армія зараз перебуває в деморалізованому стані, зазначив Андреас Гайнеманн-Ґрюдер. Деякі українські оглядачі навіть вважають, що для України найбільшу загрозу представляє її власні збройні сили. Німецький експерт продовжив:

"Інколи можна помітити зв"язки між злочинними структурами та армією. Були випадки, коли транспортні потужності військових використовувалися для нелегальних імпортно-експортних операцій. Розпродаються армійські ресурси, нелегально використовується нерухомість."

Багато проблем українські збройні сили успадкували ще з радянських часів. Сюди належить і дідівщина. Говорить керівник київського відділення української громадської організації "Солдатські матері" Любов Луцкова:

"Хлопці, як знущалися одне над одним, так і продовжують. Це робиться не так масово, як раніше, але це, на жаль, є й сьогодні. Це вже звички, які не можна викорінити. Старше покоління починає знущатися над тими, хто тільки прийшов в армію. Їх заставляють батрачити, перетворивши на таких собі невеличких рабів. Коли солдати йдуть на дембель, то вони обкладають молодих так званим "оброком", оскільки їм потрібно зробити якусь вдячність офіцерам. У хлопців пропадають приватні речі. Виникає конфлікт, який приводить до нестатутних відносин. Проходить півроку і ці тепер вже колишні молоді знову повторюють те саме з молодими солдатами, яких тільки призвали до армії."

За даними "Солдатських матерів", і сьогодні є чимало випадків, коли молоді солдати втікають з армії або навіть кінчають життя самогубством. Як повідомила Любов Луцкова, щорічно накладають на себе руки близько 30 військовослужбовців. Не дивно, що чимало хлопців намагаються уникнути служби в армії, використовуючи для цього як легальні, так і нелегальні шляхи. За даними "Солдатських матерів", в Україні нараховується понад 800 тисяч молодих людей призовного віку, але щороку йдуть служити тільки не більше 40 тисяч осіб. Керівник київського відділення "Солдатських матерів" звернула увагу ще й на таку проблему:

"Зараз солдатів набирають із найменш захищених верств населення. Згідно з новими вимогами, від служби в армії звільняються всі, хто навчається. Навіть того, хто відвідує ПТУ, не беруть в армію. Залишилися люди, які не можуть похвалитися високим інтелектом. Залишилися сільскі діти. От такий прошарок іде в армію. Кожний з них прагне стати лідером. Починає пригнічувати товаришів, морально тиснути на них."

Як розповіла Любов Луцкова, чимало офіцерів заплющують очі на таку ситуацію, оскільки вони мають багато власних проблем:

"Відносини між рядовими солдатами на 90 відсотків залежать від офіцерів. Але зараз у нас йдуть реформи і багато частин, які реформуються залишені на призволяще. В цих частинах у нас найбільше негараздів. Офіцери зайняті своїми проблемами, тому що їх скорочують."

На думку співробітника Міжнародного центру конверсії в Бонні Андреаса Гайнеманна-Ґрюдера, проблеми в українській армії - це суміш радянської спадщини та сучасних негараздів:

"За радянських часів офіцери належали до привілейованого класу. Теоретично їхні привілеї збереглися й сьогодні, і вони наполягають на них, але держава більше не в стані надати їм такі привілеї. Цим пояснюється й песимістичний настрій серед самих офіцерів."

Як зауважують оглядачі, одна з проблем України полягає в тому, що її керівництво часто намагається копіювати Росію. Це можна спостеріагти і в збройних силах. Андреас Гайнеманн-Ґрюдер радить відмовитися від такого копіювання. Адже таким чином на Україну переносяться і всі проблеми, які доводиться долати російській армії. Стосовно реформування українських сил німецький експерт зауважив:

"Треба з"ясувати, що сьогодні реально загрожує Україні. Тоді можна буде побачити, яких саме збройних сил потребує країна. Якщо буде розроблено нову військову концепцію, спрямовану на майбутнє, а не на минуле, тоді можна буде чітко сказати, якими українським збройним силам бути через десять - п"ятнадцять років. На армію негативно впливає зосередження влади в руках президентської адміністрації та відсутність парламентського контролю за збройними силами."

Тому, зауважив Андреас Гайнеманн-Ґрюдер, в Україні практично не ведеться відкрита дискусія про те, як підвищити ефективність її армії, як краще провести реформу в збройних силах. Судячи з усього, цю проблему зрозуміли і у Верховній Раді, де планується створити спеціальну депутатську комісію з питань контролю над армією та правоохоронними органами. Докладніше - Захар Бутирський:

"Хід військової реформи та миротворчі операції, обставини загибелі військовослужбовців та "дідівщина" - це далеко не вся сфера діяльності комісії, яку збираються створити. Як пояснив Крючков, Верховна Рада прагне, щоб демократичний контроль за людьми в погонах був більш ефективним та системним. Питання про створення комісії має бути внесене на розгляд вже першого робочого тижня парламенту, 13-16 січня. Передбачається, що Комісію очолить член фракції СДПУ(о) Борис Андресюк. Член комітету з нацбезпеки та оборони Сергій Сінченко вважає, що існування такої комісії випливає із закону про цивільний контроль над збройними силами, який досі не діє. На думку Сінченка, слід врахувати досвід і помилки аналогічної спецкомісії з питань приватизації, оскільки 80 відсотків державного майна вже продано, а прозорого механізму контролю за приватизацією так і не з'явилося."

Реформуванням армії нині займається не тільки Україна, а також ціла низка інших країн, в тому числі й в Центральній Європі. Який досвід могла б перейняти Україна для себе, скажімо, від нових членів НАТО, таких як Польща, Угорщина, Чехія? Андреас Гайнеманн-Ґрюдер:

"Україна повинна винести для себе урок, що затягування з реформами може їй дорого обійтися. Можна також перейняти досвід вирішення соціальних проблем серед звільнених з армії офіцерів - у жодній центральноєвропейській країні не було якихось заворушень серед офіцерів після їхнього звільнення в запас. Варто зауважити, що збройні сили в країнах Центральної Європи зараз діляться на територіальні армії, та війська, які беруть участь в міжнародних миротворчих місіях. Найкращу перспективу мають тільки ті війська, які в стані брати участь саме в таких операціях. Тобто, йдеться про створення невеликої професійної армії, в якій служать висококваліфіковані фахівці. Адже в майбутньому навряд чи вестимуться війни між масовими арміями, про які ми знаємо з підручників історії."

Андреас Гайнеманн-Ґрюдер вважає, що Україна могла б перейняти також досвід демократизації збройних сил. Як зауважив німецький експерт, армія повинна залишатися за межами розподілу владних повноважень, водночас вона не може бути своєрідним соціалістичним островом в суспільстві, в якому відбуваються демокритичні перетворення.

Володимир Медяний